mozok.click » Світова література » Англійський романтизм. Джордж Ноел Ґордон Байрон — видатний англійський поет-романтик, фундатор епохи нової поезії
Інформація про новину
  • Переглядів: 502
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 09:53
21-01-2018, 09:53

Англійський романтизм. Джордж Ноел Ґордон Байрон — видатний англійський поет-романтик, фундатор епохи нової поезії

Категорія: Світова література

«Я проб’ю собі дорогу до Вершин Слави, але тільки не безчестям...» (Дж. Н. Ґ. Байрон). Як за цими словами можна визначити риси характеру людини? Які саме?

Творчість Дж. Н. Ґ. Байрона — це ціла епоха не тільки в англійській, а й у всій європейській літературі. Яскравою зорею спалахнула вона на літературному небосхилі, а її далеке світло запалило душі цілого покоління. Не лише в першій чверті ХІХ ст., коли писав поет, а й пізніше багато молодих людей свідомо або несвідомо наслідували лорда Байрона чи його героїв. І Чайльд Га-рольд, і Манфред, і Корсар, і ліричні герої більшості поезій Бай-рона уособлюють тип романтичного індивідуаліста, розчарованого в навколишньому світі, самотнього й гордого.

Життєвий і творчий шлях Джорджа Байрона

Джордж Ноел Ґордон Байрон народився в Лондоні 22 січня 1788 року у знатній, але збіднілій дворянській родині.

Поет належав до давнього англійського роду, а по лінії матері, уродженої Ґордон, був прямим нащадком короля Шотландії Якова І. його батько, який вів легковажне життя і змарнував залишки свого майна та посаг дружини, утік до Франції, рятуючись від кредиторів, де й помер, коли Джорджеві було три роки. Мати, майже позбавлена засобів до існування, відвезла сина на свою батьківщину в Абердин. 1798 року після смерті двоюрідного діда Байрон успадкував титул лорда й родовий маєток —

Ньюстедське абатство. 1801 року Бай-рон вступив до аристократичної школи Харроу, а через чотири роки — до Кембриджського університету.

Уже в шкільні роки поет часто закохувався. Він плекав ніжну любов до своєї кузини Маргарет Паркер, присвятивши їй свої перші сердечні вірші, потім — до Мері чаворт, яка жила неподалік від Ньюстеда. Особливо зворушливо Байрон передав свої страждання і кохання до неї в поемі «Сон» (1816).

У роки навчання в Кембриджському університеті почав захоплюватися Наполеоном. Будучи студентом, Байрон винаймав чудові кімнати, жив безтурботно, став справжнім модником. Байрон почувався одинаком серед представників тогочасної аристократії. Уже в ранніх віршах поета звучали мотиви розчарування й самотності. Дедалі гостріше відчувався конфлікт митця з офіційним англійським суспільством, причиною якого було те, що він поводився надто волелюбно, сміливо мислив і писав, надто гостро й безжально критикував світське життя.

У грудні 1806 р. Байрон видав першу збірку віршів, примірники якої, за порадою друга, вилучив із продажу й знищив. Обидва видання з’явилися без посилання на авторство. Уперше своїм іменем Байрон підписався під збіркою «Години дозвілля», яка побачила світ 1807 р. Рецензент одного літературного журналу взагалі не радив молодому поетові братися за літературу. Та й сам Байрон бачив себе передусім політиком, суспільним діячем, а вже потім — поетом. Хоча саме поезія стала головним тереном, де виявився його волелюбний, антитиранічний дух, його заперечення поневолення та насильства над людьми і народами, його любов до істини та справедливості.



1808 року Байрон отримав диплом і деякий час жив у своєму родовому маєтку. Коли досяг повноліття, посів законне місце в палаті лордів. Через кілька днів після присяги побачила світ поема «Англійські барди і шотландські оглядачі», якою автор нажив собі багато ворогів. Один із ображених, Томас Мур, послав Бай-ронові виклик на дуель, котра не відбулася через те, що розпочалася дворічна середземноморська подорож поета. Він відвідав Іспанію, Албанію, Грецію, Тур-цію. Незабутнє враження у нього залишила природа Албанії, простота побуту, благородство й мужність її народу. Тут, в Албанії, було написано дві перші пісні поеми «Паломництво Чайльд Гарольда».

Лондонський період (1807-1816) — час непростої для Байрона романтичної слави, років успіху, що виявилося нелегким випробуванням. Залишитися собою, жити своїм життям повною мірою не вдалося. У 1812-1813 pp. відвідував виступи в палаті лордів, проте йому швидко «набридла парламентська комедія».

Слава прийшла до Байрона миттєво, одного чудового дня. Він так і сказав: «Одного ранку я прокинувся знаменитим». То був ранок 27 лютого 1812 року. Саме тоді поет виголосив у палаті лордів промову, у якій чітко сформулював своє політичне кредо. А наступного дня вийшли друком дві перші пісні поеми «Паломництво Чайльд Гарольда».

Шаленим успіхом користувався кожен із циклу поем, написаних 1813-1816 рр.,— «Гяур», «Корсар», «Абідоська наречена», «Лара», «Паризіна».

1815 року поет одружився з Аннабелою Мільбенк. Вона здавалася йому втіленням жіночої краси й високих духовних якостей. Незабаром виявилося, що Аннабела не здатна зрозуміти поривань свого чоловіка. Від самого початку молода дружина намагалася привернути Байрона до релігії, була проти його громадської діяльності.

Ліричним завершенням цього періоду життя Байрона були вірші до зведеної сестри Авґусти Лі: «Станси до Авґусти», «Послання до Авґусти». Байрон написав їх у Швейцарії, куди вирушив після розлучення з дружиною. Сестра була однією з небагатьох, хто не покинув поета.

ТЛ. Завдяки Байронові в європейській літературі утвердився новий поетичний жанр — станси.

Станси (у перекладі з фр. «строфа», «зупинка», «місцеположення») — у поезії XVIII-XIX ст. елегійний вірш невеликого обсягу (зазвичай чотири вірші чотиристопного ямбу) із обов’язковою паузою (крапкою) наприкінці кожної строфи. найбільш відомі станси Дж. Н. Ґ. Байрона, О. Пушкіна, М. Лермонтова.

Значною подією в житті поета стало знайомство з П. Б. Шел-лі. Наприкінці року він залишив Швейцарію й переїхав до Венеції. В Італії розпочався найбільш плідний період його творчості: з’являється 4-та пісня поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», «Скарга Тассо», «Ода до Венеції», «Пророцтво Данте». Саме в Італії Байрон почав писати містерії за біблійними темами — «Каїн», «Небо і земля», сатири — «Видіння суду», «Бронзовий вік», поеми — «Мазепа», «Острів», створив 16 пісень «Дон Жуана».


1823 року в Англії утворився комітет допомоги Греції, і поетові запропонували стати його представником, на що він з радістю погодився. Розпочалася бурхлива діяльність Байрона — командира одного з повстанських загонів і уславленого митця епохи. В останні роки життя він через брак часу писав мало. У Міссолун-гі поет відсвяткував своє 36-річчя, відчуваючи (так колись напророкувала йому ворожка), що цей рік стане фатальним.

Саме там, на давній землі улюбленої ним Еллади, 19 квітня 1824 року він помер від лихоманки, не полишивши своєї бойової посади.

Останніми словами, які злетіли з його вуст, були: «Сестро моя! дитя моє!.. бідна Греціє!.. я віддав їй час, маєтності, здоров’я!.. тепер віддаю і життя!..» Уся Європа була стурбована трагічною звісткою. Греція вшанувала поета, як у давнину вшановувала еллінських героїв. За наказом Маврокордато було оголошено 21-денний національний траур. Серце Байрона спочиває у Греції, а прах — на батьківщині, неподалік родового Нью-стедського замку.

ЛК. Сучасники говорили про поета: «його очі — це розкрита брама сонця, вони створені зі світла і для світла. У поета був дивовижний голос разючої краси, який зачаровував та вабив, як найдивовижніша музика».

Розглянувши портрет Байрона та ознайомившись із його біографією, спробуйте скласти психологічний портрет поета. Які особливості його характеру та духовні якості вас вразили?

ТЛ. Байронічний герой — тип літературного героя, створений Дж. Н. Ґ. Байроном: самотня розчарована людина (часто із загадковим минулим), яка з презирством ставиться до суспільства, що відштовхнуло її, і мститься йому, але при цьому страждає. У байронічного героя страдницька душа, сильний характер і бунтівлива вдача: такий собі вільнолюбний бунтар із вразливою душею. Джордж Байрон створює цілу низку образів таких героїв — Чайльд Гарольда, Мазепи, Прометея та ін. Послідовники творчості Байрона також створювали подібні образи.

Типовий байронічний герой — титаноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою», мрійник, ідеаліст, що пережив тяжке розчарування, крах своїх ідеалів, самотній мандрівник, вигнанець. Зазвичай це винятковий характер, що діє за виняткових обставин. Для нього характерні глибокі та палкі почуття, туга, меланхолія, душевні поривання, палкі пристрасті, він відкидає закони, яким підкоряються інші. Тому такий герой завжди вивищується над оточенням.

«Світова скорбота» — термін із літературознавства, який увів німецький письменник Жан Поль. Розчарування у світі і його цінностях, пересичення життям, туга й нудьга, втеча від людей, милування собою та своїм пригніченим станом, відчай через усвідомлення свого безсилля змінити стан речей, песимістичні настрої пронизують творчість багатьох письменників кінця XVIII — першої третини XIX ст.

УС. Українську перекладну байроніану започаткував М. Костомаров віршами з циклу «Єврейські мелодії», які було опубліковано в харківському альманасі «Сніп» (1841). Улюбленим твором українських письменників був «Каїн», про що свідчать численні його переклади. Окремі твори Байрона переклали І. Наумович, О. Кониський, І. Верхратський, О. Навроцький, Б. Грінченко, Леся Українка та ін. П. Куліш цікавився творчістю Байрона, вважаючи її рівноцінною творчості В. Скотта й В. Шек-спіра. В історії української байроніани П. Кулішу належить одне із чільних місць. Він переклав поему «Паломництво Чайльд Га-рольда» під назвою «Чайльд Гарольдова мандрівка», роман у віршах «Дон Жуан» (декілька пісень).

У 1870-ті рр. до перекладів творів Байрона звертався Михайло Старицький. Він переклав ліричні вірші та частину поеми «Мазепа».

1. Ознайомтеся з поезією Дж. Н. Ґ. Байрона «Хотів би жити знов у горах...». Чи можна пов’язати життєві події поета з поетичними рядками цього вірша? Визначте основну думку твору.

2. Чому поет порівнює свою душу з прип’ятим птахом?

3. Чому митець вважає себе «серцем сиротою»?

4. Як ви розумієте метафору «крижане серце»? Чому Байрон уважає, що саме таке серце в нього?

5. Чого просить поет у долі?

6. Чому поет значну увагу приділяє ролі людини в суспільстві?

Бунтівливого духу сповнена поезія Дж. Н. Ґ. Байрона «Хотів би жити знов у горах...». У вірші посилюється тема втечі від дійсності, тема «світової скорботи». Але, крім цієї теми, у поезії з’являється ще одна — протест Байрона проти загальноприйнятих норм моралі тогочасної Англії, яку поет називає «краєм лукавства і німоти». Самотність та розчарування відчуваються у творі. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати,

пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність.

У вірші спогади про минуле поєднано з гіркими роздумами про сучасне. Ліричний герой кохав, але ті, кого він кохав, померли, він мав друзів, але друзі дитинства пішли від нього. його «самотнє серце» відчуває страшний смуток, адже всі його надії марні.

Світ, у якому живе ліричний герой, задушливий для нього. У ньому немає щирості, проявів людської відвертості, свободи, він фальшивий, у ньому людина не може вільно дихати. Це світ без руху, це замкнений простір.

«Задушливому світові» протиставлене грозове небо, де немає лицемірства. Небо — це природа, а її не можна підкорити, вона — справжня, не фальшива. Гроза — це вияв стихії, свобода дій, у грозовому небі вільно дихається. То розімкнений простір.

Душа прагне скель і висоти. Це край, у якому всі вільні. Він справжній, позбавлений лицемірства й обману. Там панує природна стихія.

неабиякого значення для розкриття ідеї вірша мають образи сонця та орла. Сонце — це символ світла, а світло — це істина («світло істини»). Ідеалом для Байрона є орел — символ свободи, волі. Він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Це вільний птах, який в неволі приживається погано. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами й наділеного «незлобним серцем».

Фінал вірша є розв’язкою конфлікту. Сила духу ліричного героя здатна пробити небо, щоб досягти іншого світу. Виразні метафори підкреслюють високі прагнення людини: «Тільки б крила були дані мені, / Що понесуть голубку до гнізда...».

1. Ознайомтеся з поезією Дж. Н. Ґ. Байрона «Мій дух як ніч...».

2. До якої збірки належить вірш «Мій дух як ніч.»? Що стало його сюжетною основою?

3. Що можна сказати про душевний стан ліричного героя?

4. Що спричинило сум та страждання ліричного героя вірша?

5. Як у поезії розкрито біблійні мотиви?

6. Яке значення має образ арфи?

7. Чому звуки арфи виражають жалобу?

8. Які художні засоби використано у вірші?

9. Які мотиви є провідними у вірші «Мій дух як ніч.»?

10. Як ви вважаєте, чому автор розширює межі біблійної історії?

Чого він досягає?

11. Як ви розумієте останні рядки вірша?

12. Який прийом автор використовує в цій поезії?

13. Що робить твір актуальним за будь-яких часів?

1. Порівняйте переклади В. Самійленка і М. Лермонтова. Ви-словіть свої уподобання, обґрунтувавши їх.

2. Яким зображено ліричного героя в обох перекладах?

1. Розгляньте репродукцію картини Рембрандта «Давид грає на арфі перед Саулом».

2. Що зображено на картині? Яким змальовано Саула?

3. Що можна сказати про душевний стан співця?

4. Як ви вважаєте, що об’єднує твори Рембрандта й Байрона?

Поезія Дж. Н. Ґ. Байрона «Мій дух як ніч...» належить до циклу «Єврейські мелодії». Сюжетною основою вірша є історія старозавітних царя Саула й співця Давида. За біблійною традицією, Саул — уособлення правителя, який отримав владу Божою волею, але став неугодним Господу, тому що відвернувся від Нього. Спочатку Саул навіть відмовляється від царських почестей, сам працює на власному полі, а потім перебирає на себе дедалі більше владних повноважень і навіть припиняє визнавати божественну волю. Бог, відступившись від Саула, виявляє прихильність до юного пастуха Давида, гарного світловолосого юнака. Саул наближає хлопця до себе. його душу мордує злий дух, якого можуть відігнати лише чарівні звуки Давидової арфи. За біблійною легендою, саме Давида вважають автором Книги псалмів («Псалми Давидові») — гімнів, звернених до Господа, тож його слово й пісню чує Бог. Юний поет потоваришував із сином Саула й одружився з його донькою. Перемоги на полі бою зробили співця надзвичайно популярним у народі. І тоді Саул задумав убити юнака, навіть не підозрюючи, що загине сам, а Давид після його смерті стане царем.

Вірш Байрона — це звертання-монолог Саула до Давида. його душа знемагає від неймовірного страждання: «.його дух, як ніч»; а серце ледь не розірветься через муки, адже вщерть наповнене тяжкими образами. І ніщо не може втішити царя, окрім божественних звуків арфи, адже вона в руках співця, чиї пісні любі Господу. Чого прагне Саул — веселощів, задоволення чи ще більшої влади?

Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам’я ніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.

Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, що їй може дати музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому в нього на душі так важко. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде не може його знайти... Душу ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання наприкінці твору залишається без чіткої відповіді: «Як не поможе спів, воно [серце] од мук тяжких порветься враз!»

1. Що нового ви дізналися про відомого англійського поета Дж. Н. Ґ. Байрона?

2. Яке враження ви склали про нього як про особистість та поета?

3. Що здивувало вас у його вчинках?

4. Як ви розумієте поняття байронічний герой?

5. З яким твором Дж. Н. Ґ. Байрона пов’язане виникнення цього поняття?

1. Чи вдалося перекладачеві Д. Паламарчуку відтворити основний зміст вірша «Хотів би жити знов у горах...» та його ідейний пафос?

2. Зі сторінок віршів Байрона зійшов і став широко уживаним у романтичній поезії вираз світова скорбота. Як ви розумієте цей вираз? Підтвердьте свою думку прикладами.

Уявіть, що ви — керівник творчої групи, якій необхідно створити проект з теми «Особливості образу ліричного героя у творчості Байрона». Порадьтеся з товаришами та запропонуйте план реалізації цього проекту.

Дж. Н. Ґ. Байрон. «Паломництво Чайльд Гарольда»: відображення в поемі духовного життя особистості, історії та культури Європи

1. Як ви вважаєте, чому Байрон, творчістю якого захоплювались сучасники, вважав себе самотнім?

2. Назвіть мотиви та мету першої подорожі Дж. Н. Ґ. Байрона (1809-1811). У чому полягають його основні творчі підсумки?

Творчість Дж. Н. Ґ. Байрона за характером його творів різних років життя можна умовно поділити на 2 періоди:

• лондонський (1807-1816);

• італійський (1817-1824).

Перший період — це час романтичної слави, роки успіху, що стали для поета важким випробуванням.

Поема «Паломництво Чайльд Гароль-да» опублікована частинами в період з 1812 до 1818 року та посідає у творчості Дж. н. Ґ. Байрона особливе місце.

Ії вважають деякою мірою автобіографічною, розповідь ґрунтується частково на власних враженнях Байрона під час подорожі до Португалії, Середземномор’я та Греції, яку поет здійснив у 1809-1811 рр. Попри те, що сам Бай-рон цієї поеми не любив, оскільки надто відкрив у ній власну душу, її публікація спричинила те, що автор опинився в центрі громадської уваги. Поема присвячена «фіалці». Так Бай-рон називав Шарлотту Гарлі. У назві вжито слово «чайльд» (англ. childe) — середньовічний титул юнака, кандидата в лицарі.

У передмові до третьої книги поет визнає, що його герой є його власним продовженням. На думку критика Джерома Мак-Ганна, маскуючись за вигаданим літературним образом, Байрон зумів виразити думку, що «найбільша трагедія людини — мати змогу збагнути досконалість, але не мати змоги її досягти».

Усі чотири пісні поеми об’єднано одним героєм. Образ Чайльд Гарольда увійшов у світове мистецтво як образ зовсім нового героя, якого доти не знала література. У ньому втілено найхарактерніші риси освіченої частини молодого покоління епохи романтизму. Сам Байрон заявляв, що він хотів показати свого героя «таким, як він є» тепер і в цій дійсності, хоча «було б приємніше і, напевно, легше зобразити більш привабливу особу».

Щодо історії створення поеми. Байрон наприкінці червня 1809 р. почав свою дворічну подорож. Поета цікавило те, як живуть народи різних держав, якою є їхня культура. Соціальні контрасти особливо вразили його. Байрон побачив нічим не обмежене свавілля іноземних і місцевих тиранів. його обурило повне безправ’я корінних народів. Усі ці враження було покладено

в основу роздумів поета, що й визначили сюжет поеми. «Паломництво Чайльд Гарольда» — твір, у якому автор порушує найважливіші теми історії та сучасності, а також вічні проблеми.

Основа та історія створення

Власні спогади і враження Байрона, який у 1809-1811 рр. мандрував країнами Європи:

• І, ІІ пісні написано під час подорожі країнами Середземномор’я (1812);

• III пісню — на березі Женевського озера після остаточного від’їзду з Англії (1816);

• IV пісню створено у вигнанні — в Італії (1817).

Жанр твору — ліро-епічна поема

Епічне

Ліричне

Картини європейського життя, наполеонівські війни, контрреволюційні дії монархів, боротьба народів Європи за визволення, історичні екскурси, опис традицій європейських народів

Думки героя, відображення його емоцій; авторські відступи, міркування; мальовничі картини природи, що контрастують з почуттями героя або акомпанують їм

«Паломництво Чайльд Гарольда» — романтична поема

• Віршований твір;

• герой — бунтар-одинак;

• розповідь супроводжується роздумами автора, його переживаннями

• Паломництво — мандрівка до святих місць;

• Чайльд — звертання до юнаків шляхетного походження;

• Гарольд — пов’язує окремі частини поеми, має багато автобіографічного, але це типовий романтичний образ;

• Бюрон — Байрон збирався так назвати свого героя

Особливості композиції поеми

І пісня — Гарольд подорожує Португалією та Іспанію (1812)

Автор протиставляє наполеонівській агресії справжніх патріотів — іспанських селян і партизан, серед яких постає велична постать захисниці Сарагоси. Він усвідомлює трагічну нерівність сил народу й військ агресора, і душа його в скорботі

ІІ пісня — Гарольд відвідує Грецію та Албанію (1812)

Сум огортає автора від покори греків гнобителям — туркам. Оповідач хоче пробудити громадський дух греків, нагадуючи їм про велич давньої Еллади. Автор захоплюється мужністю та благородством, чесністю й простотою албанців, їхньою гостинністю, чого не бачив у себе на Батьківщині

ІІІ пісня — присвячена подорожі Гарольда до Бельгії (1816, супроводжується роздумами про революцію у Франції

Автор зі співчуттям пише про славне минуле країни у дні революції, але розвінчує діяльність Наполеона

IV пісня — присвячена Італії (1817)

Автор описує Венецію, Флоренцію, Рим; відтворює величні образи Данте, Петрарки, Бок-каччо, пам’ятки античної давнини

«Паломництво Чайльд Гарольда». Аналіз І, ІІ пісень

1. Що ви знаєте з уроків історії про події в Європі початку XIX ст.?

2. Як побудована перша пісня?

3. Чому герой Байрона вирушає в мандри?

4. У чому причина зневіри й туги героя, його розриву з Батьківщиною?

5. Прочитайте ліричні відступи.

У чому полягає їхній ліризм?

Як вони допомагають передати душевний стан автора та його героя?

6. Як у поемі зображено вищий світ? Які засоби використовує автор під час його опису?

7. Коли автор засуджує свого героя і чому?

8. Яким було становище грецького й албанського народів у цей період історії?

9. Як змінюється Чайльд Гарольд у ІІ пісні?

10. Як автор пояснює зміни, що відбулися в ньому?

11. Які нові почуття з’явилися в душі героя?

12. Які суспільно-політичні події змалював поет у І і ІІ піснях поеми?

13. Що він засуджує, а що прославляє в історії, житті тих країн, які відвідав його герой?

14. Чому автор, настільки не схожий на свого розчарованого героя, також приречений на страждання й самотність у людському світі?

15. Що зцілює душу поета, відроджує її?

1. Проаналізуйте, як описує Байрон природу і життя Португалії. Порівняйте ставлення автора до португальського та іспанського народів.

2. У І пісні поеми автор суворо засуджує свого героя. Але в ІІ пісні ми вже не зустрічаємо таких різко негативних характеристик Га-рольда. Чому?

3. Як пояснює автор «Паломництва Чайльд Гарольда» причини, що спонукали його героя до мандрів? Як тепер він оцінює англійську дійсність?

4. Чим пояснює автор зміну в Гарольді, почуття якого прокинулися під час мандрів Грецією? Які нові нострої з’явилися в душі героя поеми?

У перших двох піснях ми бачимо героя в Португалії, Іспанії, Албанії та Греції — у тих країнах, де побував Байрон. Чайльд Га-рольд жадає особистої волі й, не знаходячи її в навколишньому світі «багатств і жалюгідної вбогості», мріє про самотність. Він уникає людей, іде далеко в гори, слухає плескіт морської хвилі, його захоплює розбурхана стихія. Лише прості люди, мужні, волелюбні, привертають чайльд Гарольда.

чайльд Гарольд не вдоволений життям, але протест його пасивний: він міркує про причини свого невдоволення, але не прагне втрутитися в життя, взяти участь у визвольній боротьбі.

І поступово, у міру розвитку сюжету поеми, образ чайльд Га-рольда дедалі активніше відсувається на другий план. Образ не здатного боротися з обридлим йому життям героя дедалі більше відтіняють повні драматизму історичні події, у яких сам автор постає не тільки як сучасник і спостерігач, а як активний їхній учасник. У поемі з’являється інший, не менш важливий образ — образ народу-борця.

Під час перебування в Іспанії Байрон стає свідком знаменних подій.

1808 року Наполеон I, прагнучи захопити країну, увів свої війська й, користуючись підтримкою іспанського дворянства, оголосив королем Іспанії свого брата, Жозефа Бонапарта. Національно-визвольний рух охопив значну частину країни. Іспанські партизани почали народну війну. Одним із найгероїчніших епізодів її була оборона Сарагоси. Жителі протягом восьми місяців захищали своє місто. Іншою твердинею опору стало місто Кадикс (нині — Кадіс).

Про ці події розповідає Байрон у І пісні своєї поеми. З надзвичайною поетичною силою малює він картини народного патріотичного підйому. Байрон підкреслює рішучість повсталих довести свою боротьбу до кінця.

У центрі ІІ пісні поеми — поневолена Греція, що втратила свою незалежність і колишню велич. Байрон таврує колонізаторську діяльність Англії, що разом з феодальною Туреччиною наклала на грецький народ подвійні ланцюги рабства. Отже, у перших двох піснях «Паломництва Чайльд Гарольда» Байрон вітає виступ прогресивних сил, підйом народних мас, захист волі.

«Паломництво Чайльд Гарольда».

Аналіз ІІІ, IV пісень

1. Пісню ІІІ Байрон починає зверненням до своєї маленької доньки, яку йому більше не судилося побачити. І тут Байрон не ховається за маскою ліричного героя. Що ж непокоїть поета? У якому настрої він починає пісню?

2. Що відбувається з Гарольдом у ІІІ, !V піснях?

3. Що турбує в подорожі ліричного героя (що ототожнюється з автором), а що — Гарольда?

4. Чому ми не бачимо Гарольда наприкінці третьої пісні?

5. Ліричний герой відвідав Венецію. У чому він вбачає чарівність цього міста?

6. Відвідування Італії, Рима спричиняє нову хвилю роздумів ліричного героя. Про що ж він думає?

7. Останні строфи поеми він присвячує грандіозній картині моря. Чому?

8. На якій емоційній ноті поет завершує свою поему?

1. Байрон назвав свою поему «простою розповіддю». Чому він саме так визначив жанрові та композиційні особливості свого твору?

2. У «Паломництві Чайльд Гарольда» поет не раз звертається до народів тих країн, які відвідує його герой. Що засуджує і що прославляє при цьому поет?

3. Які риси свого покоління Байрон відобразив в образі Чайльд Га-рольда?

4. Чому поет негативно ставився до спроб витлумачити образ Га-

рольда як його художнього двійника?

Складіть уявний діалог з Чайльд Гарольдом. Про що б ви поговорили з ним?

ІІІ та IV пісні «Паломництва Чайльд Гарольда» відділено від перших двох кількома роками. Вони безпосередньо пов’язані з перебуванням Байрона у Швейцарії та Італії, де він жив у 18161823 рр., остаточно покинувши Англію.

У III пісні, опублікованій 1816 р., Байрон торкається важливого питання — про ставлення до Французької революції кінця XVIII ст. Говорячи про засилля монархічної реакції, особливо після утворення Священного союзу 1815 р., він доводить, що ідеали свободи, проголошені революцією, неодмінно мають перемогти; людство багато чого навчилося, повірило у свої сили, тож нехай тирани, які тепер при владі, знають, що це тимчасово й година розплати неминуче настане.

Швейцарія, куди перенесено дію поеми, нагадує Байронові про видатних французьких письменників-просвітителів — Рус-со й Вольтера, які деякий час жили в цій країні. їхня діяльність ідейно підготувала революційні події кінця XVIII ст. Багатовікове ярмо феодального рабства було долею Франції, «поки народ, розбуджений Руссо та його друзями, не підняв прапор затятої помсти». Для Байрона-просвітителя — це «гіганти розуму», натхненні титанічною метою звільнення людства.

У IV пісні, що вийшла друком 1817 р., Байрон розповідає про колишню велич ^алії, роздробленої нині на низку феодальних держав, і Австрії, що перебуває під ярмом. Він кличе італійців до повстання. Запорука їхньої перемоги — славне минуле Тталії, волелюбність її народу.

У заключних строфах IV пісні «Паломництва Чайльд Гарольда» Байрон малює образ моря й образ відважного плавця — поета, з дитинства спорідненого з вільною стихією.

Символічною є картина безкрайого, вічно змінюваного і завжди незмінного моря — безпосереднього свідка нескінченного кругообігу історичного життя людства.

Поема про подорож Чайльд Гарольда стала одкровенням не тільки для британців, а й для всієї Європи. Незважаючи на, здавалося б, цинічний тон віршів, ставлення автора до навколишньої дійсності було зрозумілим будь-якому читачеві. новий літературний типаж — образ Чайльд Гарольда — закріпився у світовій поезії як байронічний герой, спричинивши згодом безліч наслідувань.

ТЛ. Спенсерова строфа — строфа, яку створив англійський поет XVI ст. Е. Спенсер у поемі «Королева фей». Для неї властивий п’ятистопний ямб, але останній рядок написано шестистопним ямбом. Має римування за схемою: абаб бвбвв. Зразком спенсерової строфи вважають поему Дж. Н. Ґ. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда».

«Українська» тема у творчості Дж. Н. Ґ. Байрона. Поема «Мазепа»: специфіка зображення образу гетьмана у творі

1. Чому, на вашу думку, видатні діячі часто стають головними героями художніх творів?

2. Що вам відомо з уроків історії України про Івана Мазепу?

3. Які риси характеру Мазепи-політика відзначають історики?

4. Пригадайте заслуги гетьмана в розвитку держави й культури України.

Іван Мазепа — постать історична й легендарна

Мазепа Іван Степанович (1639-1709) — державний, політичний і військовий діяч, дипломат, генеральний осавул Війська Запорозького, гетьман Лівобережної України. Народився у с. Мазепинці на Київщині в сім’ї українського шляхтича. Освіту здобував спочатку в Києво-Могилянській колегії, згодом — у єзуїтській школі у Варшаві. Свою кар’єру Іван Мазепа розпочав на службі в польського короля Яна Казимира. Повернувшись до України, 1665 р. пішов на службу до гетьмана Правобережної України П. Дорошенка, а потім — до гетьмана Лівобережної України I. Самойловича.

Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років. Цей період характеризувався економічним розвитком гетьманської України, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

Історична основа поеми та романтичний міф

Особливе місце в поемній романтичній спадщині Дж. Н. Ґ. Байрона посідає твір «Мазепа», написаний 1818 р. в Італії. Створений у пору творчої зрілості поета, він водночас суттєво вирізняється від його попереднього творчого доробку, адже головний герой цього твору — не вигадана загадкова постать, а видатна історична особа. Мазепа, попри всі випробування й страждання, не впав

у відчай, а став гетьманом України. Звісно, твір Байрона — не історичне відтворення реальної постаті Мазепи, а поетичне уявлення про романтичну, сильну й непереможну особистість.

Історичним джерелом поеми став IV розділ хроніки «Історія Карла ХІІ» Вольтера й романтичний міф — легенда про історію кохання Мазепи та його покарання. Вольтер характеризує Україну як «країну, що завжди прагнула свободи й наполегливо боролася за її здобуття». Поема ж Байрона — це розповідь самого героя про незвичайну пригоду його молодості та про нічний епізод у степу після битви під Полтавою.

На початку поеми Байрон подає довідку, яка свідчить, що її основою є один із епізодів хроніки Вольтера про те, як «шляхтича» Мазепу замолоду за зв’язки з жінкою польського вельможі було покарано — прив’язано до дикого коня, якого відпустили у степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер».

Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII після поразки під Полтавою 1709 року.

цікаво, що на розповіді Мазепи про його закоханість в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, явно позначилися взаємини самого Байрона з юною дружиною графа Гвіччіолі, яку також звали Терезою.

Композиція поеми

20 невеликих розділів

Історичні події, що зображено у творі

Битва під Полтавою 1709 р. та відступ Мазепи з Карлом XII до Туреччини

Жанрові особливості

Поема Дж. Н. Ґ. Байрона — ліро-епічна поема, монолог-сповідь Мазепи. Автора цікавить плин почуттів, рух думок героя, політ його уяви

Сюжет поеми

У науковій літературі існує думка, що основний сюжет твору — розповідь героя, а нічна сцена — це лише її сюжетне обрамлення. У поемі маємо дві сюжетні лінії і, відповідно, два образи Мазепи — в юнацтві та на схилі літ, але смисловий акцент перенесено на другу його іпостась.

Головний герой поеми — гетьман Іван Мазепа, що після поразки під Полтавою розповідає свою історію Карлу XII. Ця розповідь — основний зміст поеми, і вона має мало спільного з біографією історичного Мазепи.

Розділи

1-4

Поема починається згадкою про поразку, якої зазнали шведи під час Полтавської битви. Невеличкий загін шведів, у якому перебувають король Карл XII і Мазепа, рятується від переслідування ворогів і зупиняється посеред лісу для перепочинку. Автор змальовує Мазепу, який ретельно оглядає свої зброю та вбрання, дістає припаси їжі, ділиться ними з королем. Увагу короля привернула та особлива турбота, з якою Мазепа ставиться до свого коня. Задовольняючи цікавість короля, а також намагаючись розрадити його похмурий настрій, Мазепа розповідає історію зі свого життя, пов’язану з конем

Розділи

5-8

Мазепа розповідає, що замолоду, під час своєї служби пажем при польському королі, він був справжнім красенем. І хоча багато жінок не оминали його своєю увагою, до душі самому Мазепі припала одна — красуня на ім’я Тереза. Попри те, що Тереза одружена з польським графом, Мазепа шукає зустрічі з нею та нагоди познайомитися, і, зрештою, це йому вдається. Вони починають потайки зустрічатися, та недовго

Розділи

9-19

Розлючений граф вигадав для Мазепи страшну кару: прив’язаний до спини коня, він був приречений на мученицьку загибель, що мала тривати кілька днів. Коня випускають на волю, і він стрімко мчить уперед, завдаючи героєві неймовірних мук.

Поля, ліси, річка, яку переплив кінь, степ... Герой втратив лік дням, які тривали вічність. Шалений біг коня завдавав невимовного болю. нарешті знесилив кінь і, впавши, сконав. Готуючись до смерті, знепритомнів і Мазепа, а коли розплющив очі — зрозумів, що врятований козаками

Розділ 20

Захоплений і розчулений розповіддю свого бойового побратима, король непомітно заснув. Тоді й сам Мазепа ліг на спочинок, сподіваючись на те, що завтра їхній загін досягне турецького берега і в такий спосіб врятується від загибелі

1. Яке значення мала смілива інтерпретація Вольтера для закріплення міфу про Мазепу?

2. У чому полягає жанрова особливість поеми? З якою метою автор використовує цю жанрову форму?

3. Як починається поема? Що є історичною правдою?

4. Яким автор зображує шведського короля Карла ХІІ?

5. Яким зображено гетьмана на початку твору?

6. Чому автор порівнює Мазепу з дубом?

7. Як ви вважаєте, чому Мазепа так піклується про свого коня?

8. Якої думки шведський король про гетьмана? Зачитайте слова з тексту.

9. Яку історію розповів Мазепа королю?

10. Як польський шляхтич розправився з пажем?

11. Як Мазепа опинився в Україні?

12. Як автор описує незвичну «подорож» Мазепи?

13. Які епізоди містять найбільше емоційне навантаження?

14. Які риси байронічного героя відбилися в характері Мазепи?

15. На які риси характеру героя автор звертає особливу увагу? Як ви вважаєте, чому?

16. Які твори інших авторів, де змальовано образ Мазепи, вам відомі?

17. Як змінилося ваше ставлення до образу Мазепи після знайомства з поемою?

18. Яке ваше враження від поеми Дж. Н. Ґ. Байрона?

19. Чого, на ваш погляд, більше в поемі Байрона: історії чи міфу?

1. Доведіть, що в образі Мазепи є риси романтичного героя.

2. Якою зображено природу в поемі? Якою є роль пейзажу у творі?

3. Чому Байрон називав Мазепу титаном? Які спільні риси в Мазепи та Прометея?

4. Якою Байрон уявляв і зобразив Україну у поемі «Мазепа»?

5. Наскільки точно він передав історичну правду про Україну?

6. Чому саме Мазепа став героєм його «української» поеми?

7. Подумайте, яке значення у поемі має образ долі.

8. Яке значення мають символи, використані автором у творі? Спробуйте витлумачити їх.

1. Порівняйте, як змальовано українського гетьмана в однойменній поемі Байрона та в історичній хроніці Вольтера «Історія Карла XII». Подайте у вигляді опорної таблиці свої висновки.

2. Порівняйте образи Мазепи й Тараса Бульби та з’ясуйте значення образу землі в текстах обох поем.

ЛК. Розгляньте репродукції картин до поеми «Мазепа», що розміщені хаотично. Розмістіть репродукції в тій послідовності, як описані події в поемі.

1. «Кара Мазепи» Л. Буланже (1827).

2. «Мазепа. Виконання наказу» Л. Гесне (1872).

3. «Мазепа, переслідуваний вовками» О. Верне (1826).

4. «Мазепа, прив’язаний до коня» О. Верне (1820-ті).

5. «Мазепа» Е. Делакруа (1828).

6. «Мазепа серед коней» О. Верне (1825).

7. «Козачка біля тіла Мазепи» Т. Шассеріо (1851).

1. Що вам здалося дивним на ілюстраціях?

2. Чому колір коня різний на репродукціях?

3. Порівняйте репродукції картин та зверніть увагу на авторів полотен. Кожен митець уявляє та сприймає образи, створені Бай-роном у поемі, по-своєму.

4. Розгляньте інші репродукції, літографії, ілюстрації, офорти. Як ви вважаєте, чому митці різних країн доволі часто зверталися до постаті українського гетьмана?

5. Кожен із вас, коли читав поему, також уявляв художні образи — головного героя, природи тощо. Які картини постали у вашій уяві? Чому? Хто, на ваш погляд, найближчий до зображеного в літературному творі?

Авторитетна думка літературознавця

Прочитайте висловлювання українських дослідниць С. Д. Пав-личко та К. О. Шахової щодо поеми Дж. Н. Ґ. Байрона. Чия аргументація здалася вам переконливішою? Чому?

Вдається і центральний образ, подвійний, адже Мазепа показаний і в юності, і в старості. Причому Мазепа-гетьман не просто багатша й цікавіша натура за Мазепу-коханця, перед нами два різних характери.

(С. Д. Павличко)

Байрон малює Мазепу із симпатією, як людину сміливої вдачі і могутньої волі, постать безумовно романтичну і титанічну, але аж ніяк не похмуро-демонічну.

(К. О. Шахова)

Образ Мазепи

Гетьмана зображено на початку й наприкінці твору людиною похилого віку: йому 70 років. Образ Мазепи-гетьмана змальовано у поемі скупими, але виваженими й точними штрихами. Сильний, сміливий, здатний опанувати себе у найскладнішій ситуації. Він, попри всі намагання, не може змінити перебіг історії, але завжди береже свою честь і гідність, залишається людяним.

Трагічної ночі після поразки під Полтавою він розповідає Карлові XII історію своєї молодості, щоб відвернути його від тяжких дум та фізичних страждань (напередодні битви короля було поранено) і допомогти перепочити уві сні. Тут подано колоритну портретну характеристику гетьмана, у якій не забуто його козацькі риси. Незважаючи на надмірну втому, він упорядкував своє військове спорядження, потурбувався про коня, а потім

почав пригощати короля та його почет, тому Карлові «видалось на мить, що понад горем він стоїть».

Образ Мазепи досить багатогранний. У поемі він змінюється зовнішньо під тягарем прожитих років, але зберігає головне: мужність, силу, тверезість розуму, шляхетність.

Мазепа як романтичний герой

Після початку оповіді історичні події відступають у поемі на другий план, і читач поринає у світ романтики. Романтичними є і безмежна любов юного Мазепи до прекрасної Терези (це почуття гетьман проніс крізь усе життя і вже літнім пам’ятає пристрасть, яка охоплювала його багато років тому), і відмова коритися обставинам, прагнення боротися навіть тоді, коли відсутня будь-яка надія на порятунок, і всеохопна пристрасть помсти. Джордж Бай-рон із симпатією змалював Мазепу як людину сміливу й могутню, постать романтичну й титанічну.

Риси романтичного героя в образі Мазепи

Риси байронічного героя в характері Мазепи

Він похмурий, самотній, відданий високим ідеалам (кохання, дружби, свободи, вірності Вітчизні), волелюбний, внутрішньо незалежний

«Шляхетний злочинець», нескорений, бунтар зі страдницькою душею, у якій відбиваються настрої «світової скорботи»; смілива вдача, могутня воля, титанічна постать

Символічні образи поеми

Образ природи: «дика країна», у якій «дикі степи», «дикий праліс», «дика площина»

Символічні образи, що створюють емоційний, романтичний образ України, що є вільною, але ще не освоєною землею.

Пейзажі показують «дику природу», зображення якої теж має символічне значення. Бурхливі потоки, потужні хвилі, сильні вітри уособлюють пристрасті, що охопили самого героя

Образ долі

Переслідує усіх героїв. Доля відвернулася від шведів під Полтавою, від короля Карла XII, прирікши його на втечу. Доля не лише звела Мазепу з Терезою, подарувавши йому таке сильне кохання, але й розлучила їх (адже Мазепа нічого не знає про подальшу долю своєї коханої). Так само доля врятувала його, принісши в Україну, і зробила Мазепу гетьманом

Образ бойового коня, «дикого коня»

Символ удачі, людської долі. Тому стає зрозумілим, чому Карл XII втрачає своїх коней (доля відвернулася від нього), а Мазепа зберіг свого коня (доля до нього прихильна). Символ і нестримної пристрасті майбутнього гетьмана, і фатальної долі, і втілення смерті, що очікувала Мазепу, і кари небесної за його вчинок (порушення подружньої вірності), і символ несхитної волі, що є в Мазепи і яка й приводить його до гетьманства. Із цим образом нерозривно пов’язаний і образ України, яка постає вільною країною, що повинна рухатися в майбутнє

Образ вершника Мазепи

Символ неспокійної душі, нескореної сили, постійної небезпеки, уособлення вільної людини; символ свободи, нації

Образ сонця

Сонце супроводжує героя — то піднімається, то заходить. Воно символізує життя, яке то покидало, то поверталось до гетьмана

Отже, Дж. Н. Ґ. Байрон творчо підійшов до опрацювання історичного матеріалу. Поема поєднує історичну правду та авторську вигадку, сповнену романтичного колориту. Поема розкриває трагізм гетьмана: вчорашній володар булави, людина, яка перебувала на вершині соціальної піраміди, волею долі та обставин стає вигнанцем на своїй землі та змушений тікати. У сюжеті наскрізними є непередбачуваність майбуття, боротьба за виживання й перемога сили духу.

С. Д. Павличко писала: «Вольтер, а за ним і Байрон помилялися, уважаючи Мазепу польським шляхтичем, який випадково потрапив в Україну. Однак у цій помилці була своя романтика... У чужих землях Мазепа завойовує владу, славу, навіть королівський титул. Це романтичний міф, на якому частково позначилася особистість самого Байрона, який у чужій країні — Італії — став карбонарієм, а потім прагнув приєднатися до Болівара в Перу чи очолити або хоча б об’єднати національно-визвольний рух Греції».

ЕК. І. Мазепа є найбільш відомим в Європі й Америці представником України. його доля цікавила багатьох відомих українських та закордонних письменників, художників, композиторів із різних країн: Франції, Англії, США, Канади. Іванові Мазепі присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідомі-ших творів — гравюри І. Мигури, І. Щирського, Д. Галяховського,

Л. Тарасевича; портрети невідомих художників XVII — початку XVIII ст., що зберігаються в музеях України; полотна історико-легендарного змісту відомих художників А. Деверія, Ю. Коссака, Л. Буланже, Т. Жеріко, Е. Делакруа; поетичні та прозові твори Дж. Н. Ґ. Бай-рона, В. Гюґо, Ю. Словацького; музичні інструментальні та оперні твори П. Со-кальського, Дж. В. Гінтона, П. Чайков-ського, Ф. Ліста, Ж. Матіаса, С. Рахма-нінова.

Запам’ятайте! Вплив Байрона на європейську літературу складно переоцінити. й. В. Ґете такими словами виразив значення поета: «Так, ця людина була великою: вона в муках відкрила нові світи».

Творчість Байрона завдяки поетичній пристрасності, волелюбним ідеям, потужному протесту проти будь-якої тиранії відіграла значну роль у формуванні світогляду багатьох поетів-романтиків. А його слава в першій третині XIX ст. була незвичайною й поступалася хіба що славі наполеона.

ТЛ. Байронізм — літературна течія початку XIX ст., що виникла під впливом творчості Дж. Н. Ґ. Байрона, характеризується романтичним індивідуалізмом, розладом між поетом і суспільством, розчаруванням.

Загальні особливості лірики Байрона

• Яскраво виражене суб’єктивне (особисте) начало (автобіографічна канва творів або опосередкована розповідь про себе);

• страдницька душа ліричного героя;

• джерело страждань ліричного героя — недосконалість життя;

• загадковість, недомовленість, внутрішня енергія поезії;

• порушення традиційних форм поезії: обірваний на середині рядок; використання слів із побутової лексики; різний ритм, розмір, довжина рядків, строф; створення нового поетичного жанру — стансів, «віршів на випадок» (вірш, написаний з певного приводу чи звернений до конкретного адресата); написання поезії у вигляді внутрішнього монологу поета.

Підсумуємо знання з теми

1. Що ви знаєте про романтизм як напрям мистецтва?

2. Назвіть найвизначніші досягнення романтиків у літературі.

3. Імена яких найвідоміших письменників пов’язані з романтизмом?

4. До якого типу романтизму належить творчість Г Гейне? Аргументуйте свою думку.

5. У якому творі Г. Гейне яскраво виявилися фольклорні мотиви?

6. Чому Г Гейне свою збірку назвав «Книга пісень»?

7. Якими є духовні переживання ліричного героя збірки?

8. У чому полягає символіка поезії Г. Гейне «На півночі кедр одинокий...»?

9. Розкажіть про новаторство поезії Г. Гейне.

10. Схарактеризуйте поезію Г. Гейне «Не знаю, що стало зо мною.».

11. У чому полягають особливості зображення образу ліричного героя у поезії Дж. Н. Ґ. Байрона?

12. Дайте тлумачення назви поеми Дж. Н. Ґ. Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда». Розкажіть історію створення цього твору.


Проаналізуйте!

1. Як ліричний герой «Книги пісень» пов’язаний із природою? Що об’єднує розділи збірки?

2. Які ідеї Дж. Н. Ґ. Байрон проголошував у своїй творчості? Доведіть, що ці ідеї були сенсом його життя.

3. Схарактеризуйте образ ліричного героя віршів Дж. Н. Ґ. Бай-рона.

4. «Паломництво Чайльд Гарольда» — ліро-епічний твір. Як ви розумієте це визначення? Як довести його справедливість?

5. Чи можна вважати образ Мазепи в поемі Байрона романтичним байронічним героєм?

6. Поміркуйте над рисами романтичного героя в поемі Байрона «Мазепа».

7. Випишіть описи української природи з тексту твору. З’ясуйте їхню роль у розкритті теми та ідеї твору «Мазепа».

Створіть!

1. Уявіть, що ви — учитель зарубіжної літератури. Складіть перелік понять, з якими необхідно ознайомитись учням для успішного опанування теми «Романтизм».

2. Створіть творчий проект-характеристику «Книги пісень» відповідно до таблиці, доберіть до кожної частини поезії Г. Гейне.

«Юнацькі

страждання»

«Ліричне

інтермецо»

«Знову на батьківщині»

«Північне

море»

Знехтуване почуття кохання стає джерелом різкого конфлікту поета з дійсністю

Послідовно простежується історія кохання поета, який зосереджується на власних переживаннях, муках

Поет розповідає про нещодавно пережиту трагедію

Образ — море

Кохання — ірраціональна й фатальна сила

За канонами романтичного мистецтва присутні зав’язка, кульмінація, розв’язка

Минуле спонукає осмислити душевні муки героя, а не переживати їх знову

Філософська

лірика

Юнак веде бесіду з привидами на цвинтарі, його серце обливається кров’ю через нещасливе кохання

«Вона» — невірна кохана, її образ узагальнений, позбавлений індивідуальних рис

Ліричний герой — людина з досвідом, тому почуття розгортаються динамічно: то розквіт, то згасання надії на щастя

Природа співвідносна з людиною, і людське життя виміряно масштабами світобудови

3. За запропонованим цитатним матеріалом визначте риси характеру Мазепи-пажа і Мазепи-гетьмана, зробіть висновки про художню майстерність автора та прокоментуйте їх. Перенесіть у робочий зошит таблицю та заповніть її.

Підтвердьте або спростуйте один із афоризмів письменників-романтиків на вибір.

1) «Добро завжди візьме гору над красою» (Г. Гейне).

2) «Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може» (Дж. Н. Ґ. Байрон).

Кожна епоха робить свої відкриття. Романтизм — вольниця в поезії. Він набував різноманітних форм, зважаючи на країну, де майорів його примхливий прапор, і творчі особливості окремих його представників.

Епоха романтизму відкрила внутрішню безмежність індивідуальної особистості, розкрила людину з її глибиною, складністю й невичерпністю. Людина унікальна!

Отже, романтизм — це набагато більше, ніж просто літературна школа: це — особливе світовідчування й світогляд, значною мірою перейнятий містичними елементами. Для романтика людська душа — іскра божественного полум’я, трепетна частка світового духу.

Ваша книжкова полиця

• Гейне Г. Твори : пер. з нім. — К. : Молодь, 1974.

• Джордж-Гордон Байрон. Мазепа : пер. В. Богуславської (серед них і поема «Паломництво Чайльд Гарольда»), О. Веретенченка («Мазепа») і Д. Паламарчука. — Х. : Фоліо, 2005.

Лірика / Д. Г. Байрон : пер. з англ. : Д. Паламарчук ; передмова : Л. Герасимчук. — К. : Дніпро, 1982.

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^