mozok.click » Світова література » Романтизм як літературний напрям і як універсальний світогляд
Інформація про новину
  • Переглядів: 130
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 09:50
21-01-2018, 09:50

Романтизм як літературний напрям і як універсальний світогляд

Категорія: Світова література

Ріка часу несе нас дедалі швидше. Мистецтво, як відомо, надзвичайно багатогранне. Значна кількість жанрів і напрямів дозволяє кожному авторові якнайповніше реалізувати свій творчий потенціал, а читачеві дає змогу обрати саме той художній стиль, який йому до душі. Наступна наша зупинка — біля узбережжя дивовижної епохи — епохи романтизму, яка поширилася наприкінці XVIII століття в європейській культурі. Цей новий тип свідомості охопив абсолютно всі основні види мистецтва — живопис, літературу, музику, архітектуру — та був пов’язаний із докорінною зміною світоглядних орієнтирів.

 

1. Із чим для вас асоціюється слово романтизм? Яких значень може набути це слово?

2. Яких письменників і які твори романтичного напряму ви могли б назвати?

3. Що привабило вас у цих творах?

У царині мистецтва романтизм призвів до справжньої революції, докорінно оновивши художню теорію і практику, проголосивши вищими цінностями свободу особистості й вільну від будь-яких пут творчість, поезію і правду.

Д. С. Наливайко

Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму

Слово романтизм походить від іспанського романс, що позначало ліричний жанр, який виник в іспанській літературі ще в середні віки.



Історики літератури визнають, що з-поміж усіх термінів, які використовує наука, одним із найневизначеніших і розпливчастих є саме романтизм. Ще князь П. Вяземський у листі до В. Жуковського дотепно відзначив: «Романтизм як домовик; багато хто вірить у нього; переконаний, що він існує,— але де його прикмети, як позначити його, як вказати на нього пальцем?» Можливо, ця невизначеність романтизму пояснюється тим, що, по суті, немає такого напряму й навіть такого витвору мистецтва й літератури, у якому були б відсутні романтичні нотки.

ТЛ. Романтизм — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Великій Британії та Франції, поширився на початку XIX ст. Російською імперією, Польщею й Австрією, а з середини XIX ст. охопив решту країн Європи та Північної і Південної Америки.

Історичні чинники розвитку романтизму

На порубіжжі XVIII-XIX ст. в європейській літературі утверджується новий напрям — романтизм. Романтизм можна розглядати як своєрідний відгук на соціальні та економічні зміни в житті Європи наприкінці XVIII ст. Спонукою до зародження романтизму стали такі історичні події, як: Французька буржуазна революція 1789-1794 рр., наполеонівські війни, що розпочалися після неї, та промисловий переворот в Англії. Подальший розвиток романтизму припадає на період Реставрації (1815-1830) та 1830-ті—1840-ві рр. Згодом провідним напрямом став реалізм, який у 1870-1900-ті рр. поступився місцем натуралізму.

Стрімке сходження Наполеона до слави стало для багатьох романтиків прикладом сміливого дерзання, духовного розкріпачення особистості. Саме тут слід шукати витоки активного в житті героя романтизму — героя-бунтаря, героя-протестувальника.

Естетичні чинники розвитку романтизму

1. Неприйняття реального життя, прагнення пізнати непізнане.

2. Винятковість романтичного героя (внутрішня роздвоєність, самотність у реальному світі, пошуки ідеалу та мрії, заглиблення у світ емоцій і почуттів).

3. Природа як вираження стихійного начала життя, прообраз свободи.

4. Культ минулого: ідеалізація античності й Середньовіччя, інтерес до фольклору.

Філософські чинники розвитку романтизму

Філософську основу романтизму заклали німецькі філософи, зокрема йоган Ґотліб Фіхте. Саме він дуже чітко поставив «Я» у центр світу.

У створенні філософської основи романтизму незаперечною також є заслуга Фрідріха Шеллінґа. «Мистецтво надає змогу цілісній людині досягнути висот пізнання»,— стверджував він у «Філософії мистецтва». За Шеллінґом, пізнати Всесвіт можна, тільки поєднавши розум та інтуїцію. Думки Шеллінґа підтримали літературознавці Авґуст і Фрідріх Шлеґелі (потім до них приєднався англієць С. Кольрідж). Так виникне міркування: твір мистецтва — явище природне, він залежить від свідомості автора лише частково, а взагалі, існує незалежно — народжується, розвивається, змінюється згідно з вимогами окремих епох і продовжує життя тоді, коли людина, яка допомогла йому з’явитися, давно вже залишила світ.


 

Етапи розвитку романтизму

 

Ранній романтизм (порубіжжя XVIII— XIX ст.)

Зрілий романтизм (1820-ті-1840-ві рр.)

Пізній романтизм (після революції 1848 р.).

Перша хвиля романтичних творів з’явилася під час наполеонівських війн та в період Реставрації. В Англії — це творчість поетів Дж. Н. Ґ. Байрона,

П. Б. Шеллі, В. Скот-та, у Німеччині — майстра сатиричної прози Е. Т. А. Гофма-на і лірика Г. Гейне

Друга хвиля романтичних творів з’явилася після Липневої революції у Франції та повстання в Польщі. Найкращі твори в цей час пишуть у Франції В. Гюґо, Жорж Санд, А. Дюма; у Польщі — А. Міцкевич,

Ю. Словацький; в Угорщині — Ш. Петефі.

У цей період романтизм широко охоплює живопис, музику, театр

У цей період романтизм набуває якостей демонізму. Іронічне ставлення до реальності змінюється ненавистю до неї. У творах Е. Т. А. Гофмана, Дж. Н. Ґ. Бай-рона, А. Мюссе з’являються мотиви естетизації зла, злочину

Ознаки романтизму як напряму в літературі й мистецтві

Підкреслена увага до людської особистості, індивідуальності, внутрішнього світу людини.

Зображення виняткового характеру у виняткових обставинах, сильної, бунтарської особистості, непримиренної до світу зла.

Ця людина не тільки вільна духом, а ще й особлива та незвичайна. Найчастіше це одинак, якого не розуміє решта людей.

• Культ почуттів, природи та природного стану людини. Заперечення раціоналізму, вивищення розуму та впорядкованості.

• Існування «двох світів»: світу ідеалу, мрії та світу дійсності. Між ними існує глибока невідповідність. Це зумовлює в художників-романтиків настрої відчаю та безнадії, «світової скорботи».

• Звернення до народних сюжетів, фольклору, зацікавлене вивчення історичного минулого, пошуки історичної свідомості. Активний інтерес до національного, народного. Піднесення національної самосвідомості, спрямованість на самобутність літератур європейських народів.

• У літературі та живописі стають популярними розгорнуті описи екзотичної природи, бурхливих стихій, а також образи «природних» людей, «не зіпсованих» цивілізацією.

 

Література епохи романтизму

Письменники-романтики прагнули піднести особистість над суспільством, показати її як джерело таємничих сил, наділити людину дивовижними здібностями. Герой у романтиків самотній, внутрішньо ні від кого і ні від чого не залежний, він тікає від навколишнього світу або силою власної волі володіє середовищем, або стає визволителем. Посилюється інтерес романтиків до Сходу, до східної екзотики. Пригадаймо «Східні мотиви» В. Гюґо, «Єврейські мелодії» Дж. Н. Ґ. Байрона, «Кримські сонети» А. Міцке-вича. на східному тлі відбувається дія багатьох романтичних творів («Повстання ісламу» П. Б. Шеллі, «Бахчисарайський фонтан» О. Пушкіна, «Демон» М. Лермонтова, «Корсар» Дж. Н. Ґ. Байрона). Особливу увагу романтики приділяють християнським мотивам і образам («Мойсей» А. Віньї, «Каїн» Дж. Н. Ґ. Байрона, «Еліксири диявола» Е. Т. А. Гофмана, «Марія» Т. Шевченка). Віктор Гюґо вважав, що саме християнство породило романтичну літературу.

Найвидатніші представники мистецтва романтизму

Романтизм у різних країнах

Розвиваючись у багатьох країнах, романтизм усюди набував національної своєрідності, обумовленої конкретними історичними умовами й національними традиціями.

У Німеччині вся інтелектуальна енергія романтизму зосередилася в галузі теорії, що відбилося у філософсько-естетичних шуканнях, роботі славнозвісної школи єнських романтиків.

Видатний представник німецького романтизму — драматург й новеліст Генріх фон Клейст. його творчість найбільш послідовно та повно передає дух епохи. Цілою добою в німецькій і світовій поезії є творчість Генріха Гейне.

Розквіт англійського романтизму відбувся в період між битвою під Ватерлоо та парламентською реформою. найбільш значні твори належать Дж. Н. Ґ. Байрону, хоч той і назавжди залишив Англію. В. Скотт розробив історичний роман. У поезію прийшли романтики молодого покоління: П. Б. Шеллі, Дж. Кітс.

На відміну від англійського та німецького, французький романтизм не відмовлявся від реальності, навпаки, він її стверджував як реальність героїчну. Романтичні ідеї Франції навіть не припускали відокремленості художника від сучасності, яка була романтичною сама по собі. Найбільші досягнення зроблено в живописі та літературі. Художники-романтики намагалися довести французькій публіці: мірилом «витонченого смаку» можуть бути і народне мистецтво, і героїчна сучасність, а не тільки застарілі класицистичні норми. Віктор Гюґо — найавторитетніший із французьких романтиків, вождь французького романтизму та його теоретик. А французька музика романтизму значно зміцнила свої позиції після прибуття до Парижа поляка-емігранта Фредері-ка Шопена.

Романтизм у російській літературі сповідував свободу особистості, її внутрішню незалежність, свободу самовираження, заохочував найменше вираження індивідуальності. цим принципам якнайкраще відповідала поезія Г. Р. Державіна, В. А. Жуковського, О. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова та ін.

У мистецтві Бельгії, яка виборола державність, видатними представниками романтизму в цей період були Луї Ґалле в живописі та Шарль де Костер у літературі. Звертаючись до героїчного минулого Фландрії XVII ст., обидва митці закликали сучасників до патріотичного служіння новоствореній країні, до вшанування пам’яті героїв минулого.

Під впливом європейського романтизму набула своєрідного розвитку американська література. Творчість Дж. Ф. Купера,

Е. По, Г. В. Лонґфелло увійшла до скарбниці світової літератури, значно вплинувши на її розвиток.

ЛК. Лідером поміж живописців-романтиків став французький художник Ежен Делакруа. його картини розкривають тему боротьби за свободу й показують сильну особистість у момент найвищого напруження духовних сил.

Серед найкращих його творів — «Свобода, яка веде народ на барикади», «Барка Данте».

Захоплювався митець і образом гетьмана Івана Мазепи.

Під впливом творів видатних письменників доби романтизму — Вольтера, Дж. Н. Ґ. Бай-рона, В. Гюґо, а також народних легенд — Делакруа пише картину «Мазепа».

Сучасником Делакруа був французький художник-роман-тик Теодор Жеріко. його творчість має патріотичну, суспільну складову, яку він яскраво втілив у картині-спротиві «Пліт “Медузи”». Жеріко розкриває складну гаму людських почуттів — від цілковитого розпачу й апатії до палкої надії на порятунок.

Унікальним явищем французького та європейського романтизму став барельєф «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі (скульптор — Франсуа Рюд).

Розгляньте репродукцію картини «Пліт “Медузи”» та фото барельєфа «Марсельєза». Якою вам видається людина на цих зображеннях? Схарактеризуйте людину доби романтизму за цими зображеннями.

Романтизм у музиці та архітектурі

Людвіґ ван Бетховен — провідна постать західної класичної музики романтизму. Він писав у всіх відомих на той час жанрах, всуціль до опери, балету, симфоній. Найпопулярніші твори: «Місячна соната», «Аппассіоната», «Ода до радості», симфонія № 3 «Героїчна».

Композитори-романтики Франц Шуберт (Австрія), Фредерік Шопен (Польща), Ференц Ліст (Угорщина), Нікколо Паґаніні (Італія) намагалися за допомогою музичних засобів виразити глибину й багатство внутрішнього світу людини.

«Замковий романтизм» охопив усю Європу, проявивши себе в Німеччині (замки Шверін, Го-генцоллерн, Хоеншванґау), у Чехії (замки Глубока-над-Влтавою,

Ледніце), Франції (замок П’єр-фон), Португалії (палац Піна в Сінтрі), Росії (Михайлівський замок).


Романтизм в Україні

УС. Своїми ідеями та настановами романтизм відіграв визначальну роль у пробудженні й відродженні літератури слов’янських народів, зокрема українського.

Український романтизм охоплює період 1820-1860-х рр. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов’язано з публікацією у 1827-1828 pp. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» М. Максимовича 1827 р., а також зі створенням літературного гуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці 1820-х pp. В Україні було кілька осередків українського романтизму: у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров; у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Голо-вацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці М. Костомаров (він переїздить із Харкова), Т. Шевченко (рання творчість), П. Куліш.

Українські митці зацікавлено вивчають національну історію та народну творчість. Вони видають збірки народних пісень (М. Максимович, І. Срезневський, П. Лукашевич), літописи («Історія Русів»), праці з історії України (М. Костомаров).

Романтики утвердили в українській літературі нові жанри: баладу, історичну й ліро-епічну поему, думу й медитацію, трагедію й драму, громадянську й інтимну лірику.

1. Які явища в мистецтві порубіжжя XVIII—XIX ст. позначали поняттям романтизм?

2. Якими були передумови виникнення романтизму?

3. У чому полягає різниця між романтизмом і класицизмом?

4. Яку школу вважають центром романтичного напряму?

5. Що нового внесли в літературу поети-романтики?

6. Як розвивався романтизм в українській літературі? Назвіть відомих вам українських поетів-романтиків.

7. Якою була тематика поезій українського романтизму? Що об’єднує сюжети цих творів?

Запам’ятайте! Романтизм — перший за часом виникнення художній напрям, який відобразив зрушення в суспільній свідомості та зміни у світогляді людей на межі XVIII—XIX ст. Центр художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт, який зображують романтики,— особистість і суспільство.

Усвідомте, що в пошуках ідеалів романтики звернулися не до доби античності, як класицисти й просвітителі, а до Середньовіччя з його культом ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих та злих чарівників.

1. Які вони, учасники подій знайомих вам романтичних творів? У який спосіб можна розмежувати їх на героїв і лиходіїв?

2. Оберіть слова, які, на ваш погляд, трапляються в романтичних творах: битва, благоденство, боротьба, щастя, бій, блаженство, побоїще, благо, січа, благополуччя. Відповідь обґрунтуйте.

3. Як ви розумієте ці висловлювання? Свою думку обґрунтуйте.

• Людина, яка бачить життя в реальному світлі, а тлумачить її романтично, приречена на відчай (Б. Шоу).

• Мистецтво надає змогу цілісній людині досягнути висот пізнання (Ф. Шеллінґ).

4. Які твори нашого часу ви вважаєте романтичними?

5. Як ви ставитеся до популярних творів у дусі фентезі? Які письменники — творці фентезі — вам відомі? Які елементи романтизму наявні в їхніх творах?

Складіть творчий проект — «візитівку» епохи романтизму як літературно-мистецького напряму, відповівши на запитання: «Яка ідея є провідною в романтичній концепції світу й людини?»

 

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 



^