mozok.click » Світова література » Оноре де Бальзак — найвеличніший французький романіст першої половини XIX століття
Інформація про новину
  • Переглядів: 1108
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 10:12
21-01-2018, 10:12

Оноре де Бальзак — найвеличніший французький романіст першої половини XIX століття

Категорія: Світова література

Бальзака вивчали і досліджуватимуть у майбутньому, як вивчають і досліджують світ, тому що він і є цілий світ.

Андре Моруа

Перед вами — портрет французького письменника О. де Бальзака. Ось як його описує французький поет Альфонс де Ламартін: «Чоловік міцної статури... жваве обличчя, від якого не можна відірвати очей, вас заворожувало й полонило. Волосся розсипалося над лобом крупними хвилястими пасмами, пронизливий погляд чорних очей пом’якшувався доброзичливістю; ці очі дивилися на вас довірливо й дружньо; щоки були крупні, рум’яні, колір обличчя яскравий; ніс добре виліплений, хоча трішки задовгий; голова, часто нахилена набік, гордовито здіймалася, коли він говорив. Охоплений натхненням, <...> дитяча веселість — такий характерний вираз цього обличчя».

Наскільки споглядання портрета може відкрити нам, що ж за людина перед нами, яку і сучасники, і майбутні покоління називають Прометеєм, порівнюють із Наполеоном?

Уявіть велику художню книжку на 200-500 сторінок. Як швидко ви її можете прочитати? А переписати від руки? Як би ви охарактеризували ту людину, яка не просто переписувала, а створювала роман чи повість кожні два-три місяці протягом кількох років? Усе це — про невтомного Бальзака.

«Бальзак визначний! його характери — витвір розуму Всесвіту!» — сказав про нього видатний російський письменник Ф. До-стоєвський. Творчість Оноре де Бальзака витримала перевірку часом. Про це свідчать наклади видань та численні екранізації його творів. Проте життя самого письменника виявляється не менш захопливим і повчальним, аніж його твори. Книгою Андре Моруа «Прометей, або Життя Бальзака» зачитувалося не одне покоління.

Основні віхи творчості та особливості світогляду Оноре де Бальзака

Майбутній письменник народився 20 травня 1799 року у м. Тур у родині чиновника військового відомства.

Практичний, енергійний батько Оноре Франсуа Бальзак був людиною відомою — секретарем Королівського суду. Під час революції 1792 р. його обрали головою секції Прав людини, членом Великої ради комуни міста Парижа, він став власником юридичної контори. Своє дідове селянське прізвище Бальса батько змінив на аристократичне Бальзак. Окремі факти його біографії син використав у творі «Батько Ґоріо». Саме від батька письменник успадкував життєлюбство, підприємливість, віру в успіх.

його дитинство і юність минули поза рідною домівкою: спочатку в селі в годувальниці, потім у різних закритих пансіонах і школах, про які в нього залишилися найсумніші спогади. Родину пам’ятав мало, батькові на той час виповнилося вже 53 роки. Мати Бальзака Анна-Лаура — жінка розумна, добре вихована, але дуже нервова, вразлива й примхлива (була молодшою за чоловіка на три десятки років), з головою поринула у вир кохання та аристократичного життя.

Навчався Оноре у Вандомському коледжі в Парижі, потім у Турі, у ліцеї Карла Великого. Дитині довелося терпіти нецікаве навчання, сувору дисципліну, постійний тиск із боку матері через неуспішність, брак кишенькових грошей і глузування з цього приводу однолітків. Усе це гостро ранило самолюбство, змушувало його шукати слави, успіху та любові. Єдиною розрадою юнака було читання.

Усупереч суворим правилам, юний Бальзак примудрявся діставати книжки та уважно вивчати вільнодумні твори просвітителів XVIII ст. й античних філософів.

Коли хлопцеві виповнилося п’ятнадцять і сім’я переїхала до Парижа, крім навчання у приватних школах, він відвідував лекції в Сорбонні, куди згодом улаштувався на факультет права. Але студентське життя, яке здавалася йому спочатку прекрасним, було поєднане з роботою в конторі месьє Мервіля, тому що батьки заповзялися зробити з нього успішного юриста. Зламані долі, несправедливість, людські вади в хитромудрому переплетінні — чого він тільки не надивився в цій адвокатській конторі! Згодом неабиякий життєвий досвід буде втілено в яскравому образі Дер-віля з повісті «Ґобсек».

Бальзака зовсім не приваблювала юридична кар’єра, і він, отримавши диплом бакалавра, сказав батькам, що хоче стати літератором. Після тривалих суперечок і сварок батьки надали синові дворічний випробувальний термін із мінімальною матеріальною підтримкою.

Енергійний двадцятидворічний юнак був сповнений багатими творчими задумами і планами. Але потрібно заробляти собі на

життя. Випадок звів його з підприємливим Оґюстом Лепуатвеном, через якого він ледь не став ремісником у літературі. Оґюст заробляв на тому, що продавав книговидавцям романи, написані нашвидкуруч «літературними ремісниками» (це були модні романи жахів). Баль-зак, який підписувався псевдонімом Орас де Сент Обрен, радів, що за свою роботу отримує гонорари, і наївно мріяв про збагачення та славу.

Будь-яка, навіть найбільш ризикована комерційна угода, яка могла дати швидкий прибуток, захоплювала його й штовхала на сміливі кроки. Бальзак був повністю упевнений в успіху й переконував у тому своїх кредиторів. Але, коли марево розсіялося і всі проекти один за одним зазнали краху, він опинився сам-на-сам із боргами в сорок п’ять тисяч франків.

Тільки в тридцять років до нього приходить справжній успіх, коли було опубліковано його історичний роман «Шуани, або Бретань 1799 року».

А який бум спричинив 1831 року філософський роман «Ша-ґренева шкіра»! Книжку розкупили миттєво, а читачі, яким не пощастило її придбати, записувалися в чергу в читальних залах. Водночас письменник відчув, що таке людська заздрість — учорашні «друзі» на шпальтах газет та часописів просто знущалися з нього. Утім, вони не змогли зіпсувати його насолоду життям. Бальзак став багатим і міг жити для власного задоволення: вишуканий одяг, прекрасне житло, обіди в ресторанах, відвідування салонів, спілкування з Віктором Гюґо, Жорж Санд, Генріхом Гейне...

Проте він не вмів заощаджувати, тому його витрати незабаром утричі перевищили прибутки.

Митець отримував велику читацьку пошту. Якось із далекої України прийшов лист від таємничої «Іноземки». Вона аналізувала роман «Шаґренева шкіра» як справжній літературний критик. її роздуми зацікавили письменника, почалося листування, що тривало кілька років. Іноземкою виявилась багата польська аристократка Евеліна Ганська, що жила неподалік Бердичева у маєтку Верхів-ня. її чоловік був великим землевласником, дуже шляхетним, але хворобливим і набагато старшим за неї, тому Евеліна, вочевидь, родинного щастя так і не зазнала. Бальзак уперше зустрівся з нею за кордоном, а коли вона стала вдовою, приїздив до Верхівні, Києва, Петербурга. Не одразу, але все ж таки Ганська погодилася стати дружиною Бальзака, хоча письменник був уже тяжко хворим і мав величезні борги, з якими Евеліні довелося розрахуватися зі своїх статків.

Твори Бальзака друкують один за одним, і в письменника виникає задум об’єднати їх у грандіозну епопею «Людська комедія» (як «Божественна комедія» Данте).



«Привітайте мене. Адже щойно з’ясувалося, що я — геній»,— жартома сказав Бальзак своїй молодшій сестрі Лорі Сюрвіль та її чоловікові ще на початку роботи над епопеєю, але ті слова виявились пророчими.

УС. Незабутні враження привіз письменник з України, яку він відвідував двічі. Прекрасний Київ, мальовничі села, родючі ниви, веселі селяни. «Всюди я бачив групи селян і селянок, які йшли на роботу або поверталися додому дуже весело, безтурботно й майже завжди з піснями»,— писав він.

«Коли я виїхав за місто, то побачив хлібне поле. Це — пустеля, царство хліба. Усе, що я бачив досі, нічого не варте,— будинок Евеліни Ганської схожий на Лувр або грецький храм, позолочений вечірнім сонцем, яке височіло над долиною... Чудово!»

Це надихнуло Бальзака написати роман «Селяни» та «Лист про Київ».

Переклади творів Бальзака українською мовою з’являються в останній третині XIX ст. 1884 року у Львові вийшов друком роман «Батько Ґоріо» як літературний додаток до журналу «Діло». Широке входження письменника в українську культуру починається у 1920-1930-х рр., коли з’являються в українських перекладах основні його твори. Цей процес тривав і в повоєнні роки. Переклади українською мовою, які стали класичними, здійснили І. Сидоренко, Є. Дроб’язко, В. Підмогильний, М. Рудницький та ін.

З 1989 р. триває видання 10 томів Бальзака українською мовою, у підготовці якого взяли участь перекладачі В. Шовкун, Д. Паламарчук, І. Сидоренко, Т. Воронович тощо. До цього часу видано перших п’ять томів.

У квітні 1959 р. у приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського технікуму (с. Верхівня) було відкрито кімнату-музей

Оноре де Бальзака, а 1999 р. тут засновано Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Щороку в день народження Оноре де Бальзака — 20 травня — у Верхівні проводять Міжнародне літературно-мистецьке свято «Весна Прометея».

ЛК. Про значну популярність Оноре де Бальзака та його повісті «Ґобсек» свідчать, зокрема, кілька екранізацій: «Ґобсек» (СРСР, 1937, режисер К. Еггерт), «Помилка Оноре де Бальзака» (СРСР, 1968, режисер Т. Левчук), «Бальзак» (Франція — Італія — Німеччина, 1999, режисер Ж. Дайан).

1. Які події в житті Бальзака вплинули на формування його світогляду?

2. Як ви вважаєте, сприяло чи шкодило розвитку особистості Бальзака його важке життя без батьківської ласки в дитинстві й підлітковому віці? Чому?

3. Які найяскравіші риси характеру проявляються в Бальзака в юності? Які періоди можна виокремити у творчості митця?

4. Назвіть «сходинки» таланту Бальзака.

5. Що саме спонукало Оноре де Бальзака до створення «Людської комедії»?

6. Чим для Бальзака стала зустріч з Евеліною Ганською? Яке враження на нього справило знайомство з Україною?

7. Про що свідчить популярність письменника та його творів у кінематографі?

8. У народі кажуть, що людина живе лише в ті моменти, які назавжди залишаються в пам’яті. Які моменти життя та творчості

О. де Бальзака ви запам’ятали?

1. Чому Андре Моруа назвав свій твір про письменника «Про-метей, або Життя Бальзака»? Чи можна назвати Бальзака генієм, Прометеєм?

2. Бальзак — людина, яка сама себе створила. Його життєвий шлях — це відповідь на запитання, як стати особистістю. Спробуйте й ви дати відповідь: «Як стати особистістю?».

3. Проаналізуйте висловлювання Бальзака й визначте, як вони

його характеризують.

• Чесна людина — всім ворог.

• Ключем до всякої науки є знак запитання.

• Успіх однієї відважної людини завжди спонукає до завзяття й мужності ціле покоління.

• Визнавши свою слабкість, людина стає сильнішою.

• Заздрість — найнерозумніша з усіх вад, адже вона не дає нічого.

• Щоб досягти мети, потрібно насамперед іти.

• Той, хто шукає мільйони, досить рідко їх знаходить, проте той, хто їх не шукає,— не знаходить ніколи!

Запам’ятайте! Біографія Бальзака варта роману. У житті письменника є багато гідного наслідування: пристрасть до читання книг, надзвичайна працьовитість, уміння спостерігати за життям, аналізувати, робити висновки.

Усвідомте, що Бальзак своїми творами прагнув показати людям їх самих, сприяти покращенню їхніх характерів, як критикуючи, так і наводячи позитивні приклади. Завдяки типізації та змалюванню найширших верств — і за соціальним станом, і за професіями, різних типів характерів кожен міг упізнати в героях себе, своїх близьких та знайомих і зробити висовки.

Створіть психологічний портрет письменника та портрет його коханої Евеліни Ганської.


Творчість Оноре де Бальзака

Віктор Гюґо, інший видатний французький письменник, сказав у слові пошани до Бальзака: «Усі його твори становлять єдину книгу, повну життя, яскраву, глибоку, де рухається та діє уся наша сучасна цивілізація, втілена в образах досить реальних, але овіяна сум’яттям та жахом. Чудова книга, яку її автор назвав комедією та міг би назвати історією, книга, у якій поєднуються всі форми і всі стилі». Це — цілісний задум письменника, який хотів усебічно змалювати життя французького суспільства, закономірності й тенденції його розвитку, головні рушійні сили. Твори поєднано спільними персонажами, а їх в епопеї понад дві тисячі. І кожен має свої біографію, вдачу, долю. Один із провідних героїв циклу — Растіньяк, бідний молодий провінціал, студент, який поступово позбувається ілюзій про можливість чесного життя, зумів

увійти до вищого паризького світу, одружитися з дочкою мільйонера і стати міністром та пером Франції. Він є головним героєм у романі «Батько Ґоріо», другорядним — у «Шаґреневій шкірі»; з’являється або про нього згадано у романах «Втрачені ілюзії», «Кузина Бетта», «Банкірський дім Нусінґена», «Розкоші та злидні куртизанок», «Комедіанти без відома про це», «Депутат від Арсі». Колишній каторжанин Вотрен діє в романах «Батько Ґоріо», «Розкоші та злидні куртизанок», драмі «Вотрен». Про загибель Люсьєна де Рюбампре, головного героя «Втрачених ілюзій», ми дізнаємось з роману «Розкоші та злидні куртизанок».

В епопеї Бальзака постають детальні картини життя провінції та столиці, усі прошарки населення: від селян, дрібних буржуа та службовців, лікарів, адвокатів до вищої аристократії, міністрів та всевладних банкірів. «Людська комедія» — унікальне явище в історії європейської цивілізації за дві тисячі років.

Вражає, що створила її одна людина протягом 20 років.

Ш. Бодлер про свого сучасника відгукувався так: «Мене часом дивувало, що Бальзака прославляли переважно за його спостережливість; а мені завжди здавалося, що він фантазер, і фантазер жагучий. Усі його герої наділені гарячою життєвою силою...» Художній світ творів Бальзака, як і художній світ кожного великого майстра, гармонійно поєднує різноманітні елементи. найяскравішим прикладом такого сплаву є так звана бальзаківська пристрасть. її ознаками є характер з надмірностями, могутня сила, яка знищує, зрештою, її носія.

«Чи це скнарість Ґранде, чи це розпуста барона Юло, чи це гурманство і нездоланні схильності кузена Понса, чи це кохання Анрієтти де Мордюс або батьківська любов Ґоріо — Бальзак неодмінно показує, як почуття, що охоплює цих людей, розростається, неначе жахлива хвороба, і зрештою бере гору над іншими почуттями» (Андре Моруа). Ця пристрасть героїв є пружиною, яка рухає весь сюжет творів Бальзака.

Оноре де Бальзак «Людська комедія»: історія написання, художня структура, тематика й проблематика, образи

Мій труд має свою географію, свою сім’ю, свої краєвиди, інтер’єри, дійових осіб, факти, своє дворянство і буржуазію, своїх ремісників і селян, політиків і денді, свою армію, одним словом — увесь світ.

О. де Бальзак

1. Схарактеризуйте шлях Бальзака до створення «Людської комедії». Які етапи довелося подолати митцю?

2. У чому він дотримувався традицій попередніх історико-літера-турних епох, у чому виявилася його самобутність?


Неможливо назвати всі теми творів Оноре де Бальзака. Автор часто звертається, здавалося б, до антихудожніх, неестетичних тем: збагачення й банкрутство торговця, історія занепаду маєтку, спекуляція земельними наділами, фінансові афери, боротьба навколо заповіту. У романах саме ці головні події і визначають стосунки батьків та дітей, дружин та чоловіків, коханців та коханок.

Для того щоб надати цілісності всій споруді «Людської комедії», Бальзак використовує різні прийоми, але найважливіший — «перехідні персонажі»: ті самі герої функціонують у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні.

Спостереження за життям та їхній аналіз змусили письменника зробити певні висновки про деградацію людини в буржуазному суспільстві. Проте він не абсолютизував уплив середовища, а підводив героя до самостійного вибору свого життєвого шляху.

1. У чому полягав задум О. де Бальзака, коли він створював «Людську комедію»?

2. Розкажіть про художню структуру «Людської комедії» та поясніть, чому автор у назві використав слово комедія.

3. Що пов’язує героїв «Людської комедії»?

4. Які висновки робить письменник, спостерігаючи за людиною в буржуазному суспільстві?

Повість «Ґобсек» у структурі «Людської комедії»

Повість «Ґобсек» — це один із перших творів, які Бальзак свідомо вбачав частиною епопеї «Людська комедія». Порушені у творі проблеми були актуальними й настільки непокоїли Бальзака, що письменник не раз до них звертався та шліфував, удосконалював художній текст. Спочатку це був нарис про лихваря. Потім він увів його до повісті «Небезпека розпусти», де в центрі уваги перебувала родина де Ресто.

У першому варіанті повісті були розділи «Лихвар», «Адвокат», «Смерть чоловіка», а лихвар Ґобсек був цілком позитивним героєм — він допоміг адвокатові Дервілю, пробачив борг бідній дівчині Фанні Мальво, урятував сім’ю де Ресто від банкрутства, насамкінець навіть став депутатом.

Другий варіант повісті, написаний через п’ять років, називався «Батечко Ґо-ріо». Письменник у ній позбавив головного героя багатьох позитивних рис, змінив фінал, зосередивши увагу на його пристрасті до збагачення. Через кілька років Бальзак назвав свій твір просто «Ґобсек», і повість увійшла до «Сцен приватного життя» «Людської комедії».

Сюжетно-композиційні особливості твору («розповідь у розповіді»)

За жанром «Ґобсек» — соціально-побутова, а ще більшою мірою — філософська повість, у якій переважають елементи реалістичного стилю. Але в ній, як і в решті творів «Людської комедії», відчутні романтичні впливи, її герой від самого початку не звичайна, а майже символічна постать. Він уособлює силу і владу грошей та руйнівний вплив багатства на людську душу.

ТЛ. Типовий образ — це художній образ, який, подаючи об’єктивну картину дійсності у формі суб’єктивного сприйняття, узагальнює характерні риси, ознаки, властиві якійсь сукупності осіб, явищ, предметів тощо.

Повість — епічний прозовий твір здебільшого з однолінійним сюжетом, незначною кількістю героїв та зосередженням на долі головного героя або важливому епізоді з його життя. За широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їхнього розкриття вона посідає проміжне місце між романом та оповіданням.

Повість має жанрові різновиди: соціально-психологічна, соціально-побутова, філософська, історична, політична, фантастична, пригодницька тощо.

Психологізм — передавання художніми засобами внутрішнього стану персонажа, його думок, переживань, зумовлених внутрішніми й зовнішніми чинниками.

Художня деталь — один із засобів створення образу, що допомагає уявити втілений характер, картину, предмет, дію, переживання в їхній своєрідності та неповторності. Деталь фіксує увагу читача на тому, що письменникові здається найбільш важливим, характерним у природі, у людині або в навколишньому предметному світі.

Художня деталь психологічна — дрібне зауваження, визначення, опис, які відображають істотну рису в характері, поведінці, вчинках героя.

Художні деталі різних видів — характерна ознака бальзаків-ського реалізму. Так, письменник називає свого героя «людина-вексель», «людина-автомат», «удав ненаситний», «фантастична постать, уособлення влади золота». Винесене в назву повісті прізвище головного героя — Ґобсек — у перекладі означає «Живоглот».

«Якщо персонаж вигаданий, мистецтво романіста полягає в правдивості всіх деталей»,— писав сам Бальзак.

Інтер’єр — опис у художньому творі архітектурно й художньо оздобленої внутрішньої частини приміщення.

Повість Бальзака «Ґобсек» має оригінальну композицію — «розповідь у розповіді». Спочатку подано присвяту. Автор звертається до свого товариша по Вандомському коледжу — барона Барша де Поноен, згадуючи їхнє спільне захоплення літературою й наголошуючи, що тільки вони не зрадили своєму покликанню. Вочевидь, письменник використав якісь факти, імена з біографії барона й цим підкреслив реалістичну основу свого твору. На першій сторінці він навіть зазначає роки, коли відбувається дія.

якось у салоні віконтеси де Ґранльє засиділися два гості, що не належали до її родини. Один із них, красивий молодий чоловік, незабаром відкланявся. Віконтеса зробила зауваження своїй дочці Каміллі, що та приділяє надто багато уваги молодому графу де Ресто, а це неприпустимо, адже він не може бути її обранцем через погану репутацію своєї матері.

Адвокат Дервіль, який свого часу зробив велику послугу родині де Ґранльє, повернувши їхні конфісковані під час революції маєтки, і мав її прихильність, помітив розбіжності в поглядах матері й дочки і вирішив розповісти історію про лихваря та родину

де Ресто, з’ясувавши перспективи молодого графа на майбутнє.

Дервіль знімав квартиру поряд із одним доволі дивним чоловіком — лихварем Ґобсеком. Вік його складно було визначити, як і те, багатим він був чи бідним. Сім’ї та близьких родичів не мав.

Обличчя, що ніби було вилите із бронзи, не виражало ніяких емоцій. Ґобсек економив на всьому — на їжі, на опаленні, на візникові, на прислузі. Про його минуле теж нічого не відомо, але було воно, напевно, досить складним і навіть романтичним. Дервіль жив скромно, тому Ґобсек його інколи запрошував до себе, і вони розмовляли. Якось старий лихвар розповів, як він розважається, яку владу має над людьми, адже золото править світом. Згадав, що найкрасивіші жінки вищого світу підлещуються і принижуються перед ним, коли потрапляють у боргову залежність від нього, як, наприклад, графиня де Ресто. Згадує лихвар і про просту дівчину Фанні Мальво, що теж заборгувала, тому що відкрила свою справу, але заробляла на прожиття чесною працею швачки. Інколи Ґобсек дозволяв Дерві-лю бути присутнім під час його розмов із відвідувачами. Незабаром Дервіль захистив дисертацію і став адвокатом в одній юридичній конторі. Потім переїхав на іншу квартиру. А старий лихвар почав безкоштовно користуватися його послугами. Через деякий час хазяїн юридичної контори розтринькав свої статки та змушений був виставити установу на продаж. Дервіль захотів її купити, але грошей не було. Залишалося звернутися до Ґобсека. Лихвар погодився дати гроші, але під досить великі відсотки, незважаючи на їхнє приятелювання. І ще й попросив за це щотижня пригощати його обідами. Дервіль незабаром розрахувався з Ґобсеком та одружився з Фанні Мальво, яку щиро полюбив. Одного разу на вечірці Дервіль познайомився з відомим у вищому світі графом Максимом де Трай. Той попросив помирити його з Ґобсеком. Лихвар прийняв де Трая, але грошей не дав. Тут під’їхала каретою надзвичайно вродлива жінка й запропонувала для застави фамільні діаманти. Ґобсек погодився, але дав за них набагато меншу ціну. Дервіль зрозумів, у яку прірву падає ця жінка, графиня де Ресто, через свою згубну пристрасть до молодого гульвіси. Невдовзі до

лихваря прийшов чоловік графині й сказав, що все знає про дружину та їхню шахрайську угоду. Дервіль, присутній при цьому, роз’яснив графові де Ресто його становище й повівся щодо нього чесно. Пізніше граф попросив адвоката стати повіреним у його справах. Графиня де Ресто непокоїлася, що чоловік позбавить її позашлюбних дітей спадку, тому нікого до нього не пускала відтоді, як він захворів, і постійно шукала його заповіт.

Вона не посоромилася обшукати покійного, знайшла духівницю й спалила її, не знаючи, що там було згадано всіх її дітей. Маєток перейшов до управління Ґобсека, який розумно вів господарство та примножував статки. Дервіль звернувся до Ґобсека із проханням допомогти молодому графові де Ресто, інакше йому не бачити коханої Камілли, але лихвар відмовив, сказавши, що ще рано, хай юнак спробує свої сили й поживе за власний рахунок.

Минув час. Одного разу за Дервілем прийшов служник від Ґобсека й сказав, що той збирається помирати. Лихвар попросив знайти його далеку родичку та розпорядитися спадком. Коли старого не стало, Дервіль жахнувся, адже в кімнатах гнила купа продуктів, припадали пилом різні коштовні речі, а в каміні під попелом була купа золотих злитків.

Віконтеса де Ґранльє погоджується з вибором дочки, адже молодий граф де Ресто стає багатим. І її тепер не бентежить сумнівна репутація його матері.

У сюжеті повісті О. де Бальзака «Ґобсек» наявні всі елементи — експозиція (вечір у домі віконтеси де Ґранльє), зав’язка (втручання в бесіду адвоката Дервіля), розвиток дії (розповідь Дервіля про лихваря Ґобсека та його клієнтів), кульмінація (монолог Ґобсека про золото і його владу над людьми), розв’язка (смерть Ґобсека й зміна думки віконтеси про графа де Ресто як майбутнього зятя).

Багатогранність образу Ґобсека, засоби його створення

Образ скнари — це мандрівний образ у світовій літературі (Шейлок у Шекспіра, скнара в Мольєра, скупий лицар у Пушкіна та ін.).

Започаткував цю традицію Мольєр. його Гарпаґон понад усе боїться втратити скриньку з грошима. Заради неї він здатен пожертвувати навіть щастям дітей. Ебінізер Скрудж із «Різдвяної пісні у прозі» Ч. Діккенса найбільше не любить Різдва, бо воно вимагає багато витрат. Найбільше вражає образ Плюшкіна з поеми Гоголя «Мертві душі». Через скупість він настільки втратив людську подобу, що навіть Гоголь вигукує: «І до якої ницості,

дріб’язковості, гидоти могла зійти людина! Могла так змінитися!». До образу скупого звертався й український драматург І. Карпенко-Карий (п’єса «Хазяїн») та інші.

Уже в десять років мати прилаштувала Жана Естера ван Ґобсека юнгою на корабель, і він відплив у голландські володіння в Ост-Індії, де й мандрував протягом двадцяти років. «І зморшки на його жовтуватому чолі зберігали таємниці страшних випробувань, раптових кошмарів, несподіваних подій, романтичних невдач, безмежних утіх, перенесений голод, розтоптане кохання, набуте, втрачене і знов набуте багатство, безліч смертельних небезпек, коли життя, що висіло на волосинці, рятували рішучими і жорстокими заходами».

Він стає багатим, дуже багатим. Та йому нічого не далося задарма.

Ґобсек знайшов свою мету — золото, єдину для себе можливість вивищитися над людьми, тримати їх у покорі. Але він втратив людяність, милосердя, віру в загальнолюдські цінності, адже до цього ще з дитинства та юності його підштовхували життєві обставини.

Ґобсек — лихвар, посвячений у таємниці людських стосунків. У нього в руках надійний важіль людських доль, ім’я якому — гроші. Неупереджено й правдиво зображує Бальзак головного героя повісті: «Усе в житті лихваря здавалося настільки впорядкованим, ніби його хтось завів, наче якийсь механізм. У нього, здавалося, й емоцій не було». Життя його минало безшумно, немов «сипався цівкою пісок у старовинному пісочному годиннику». Часом його жертви обурювалися, кричали, але потім наставала тиша, «як буває на кухні, коли заріжуть качку».

У цій людині «живуть дві істоти: скнара і філософ, підла істота і вивищена». «Але якщо я помру, залишивши малолітніх дітей, то він буде їхнім опікуном»,— говорить Дервіль.

Основною рисою Ґобсека була скнарість. Жив він скромно, не бажаючи, аби хто-небудь здогадався про його статки. Якось із кишені його жилетки випала золота монета, а коли її спробували повернути власникові, Ґобсек відмовився. Він сказав, що то не його, звідки в нього, людини бідної, такі кошти.

Хтось із сучасників Бальзака сказав, що автора «Ґобсека» та інших його безсмертних творів не завадило б уважно читати в усіх комерційних училищах. Із творів Бальзака можна багато про що дізнатися, зокрема про закони кредиту, купівлі і продажу, про юридичну правомірність угод та ще про багато інших тонкощів ведення бізнесу.

«Це була людина-автомат, яку щодня накручували»,— пише про нього Бальзак.

Отже, він розумна людина, але його пристрасть виявляється сильнішою за розум. Влада золота, про яку лихвар стільки говорив, робить своєю жертвою і його самого.

Бальзаківський Ґобсек — не зовсім типовий лихвар. його особливість полягає в тому, що він скнара-філософ. Система поглядів Ґобсека на життя формувалася поступово. Він пройшов довгий шлях і багато пережив, перш ніж упевнився, що «всюди йде боротьба між багатими й бідними». «У мене принципи змінювались відповідно до обставин, доводилося змінювати їх і залежно від географічних широт»,— зізнається Ґобсек Дервілю. Через важкий життєвий досвід він дійшов сумних висновків, виробив систему поглядів, які вже не змінювались. Важливе місце в цій системі посідає «інстинкт самозбереження», «особистий інтерес», а з усіх земних благ тільки одне, на його думку, варте того, щоб людина його домагалася,— це золото, у якому «сконцентровані всі сили людства». І золото для нього — це передусім влада, воно є її символом: «Я володію світом, не втомлюючи себе, а світ не має наді мною найменшої влади». Оповідь Ґобсе-ка характеризує його як аналітика і психолога, який знає життя, розуміє людську природу. Проте ставлення автора до свого героя

неоднозначне: захоплення, передане через сприйняття Дервіля, змінюється осудом.

Образ Ґобсека майстерно змальований. У його портреті не випадково домінують кольори благородних металів: «місячний лик», «жовтувата блідість, що нагадує колір срібла, з якого злетіла позолота», риси його обличчя «здавались відлитими з бронзи», а очі були «жовтими». Довершує портретну характеристику згадка про те, що, добуваючи гроші, він бігав сам «по всьому Парижу на тонких, сухорлявих, як у оленя, ногах». Кожна деталь цього яскравого портрета свідчить про характер героя.

Монолог Ґобсека — це гімн золоту. І не випадково в ньому звучать патетичні ноти: «У мене погляд, як у Господа Бога: я читаю в серцях...» Але водночас відчуваються і цинічні думки: «Я достатньо багатий, щоб купувати совість людську.», «Що таке життя, як не машина, яку рухають гроші?».

Згадаймо висловлювання Ґобсека

«Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає у житті». «.Переконання і мораль — порожні слова. Непохитне тільки одне-єдине почуття, яким наділила нас природа: “інстинкт самозбереження”, або “особистий інтерес”». З усіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб людина прагнула його. Це — золото. У золоті втілено всі людські сили.

«Нещастя навчить його [графа де Ресто] знати ціну грошам і людям, чоловікам і жінкам. Нехай поплаває по паризькому морю. А коли стане вправним лоцманом, ми дамо йому корабель».

«Краще самому утискувати, ніж дозволяти, щоб тебе утискували інші».

Бальзак майстерно й глибоко розкрив образ Ґобсека, використовуючи всі художні прийоми та засоби, і зробив образ вічним у літературі.

Літературний ринг

У житті героїв повісті «Ґобсек» золото, багатство, гроші відіграють значну роль. Без них не можуть прожити графи й графині з вищого світу, не може відкрити свою контору адвокат Дервіль і залагодити свої справи Фанні Мальво.

Без значних коштів складно досягти успіху в суспільстві як у часи Бальзака, так і сьогодні. Отже, Ґобсек має рацію, коли надає багатству такого важливого значення

• Ґобсек взяв собі за мету стати дуже багатим і, ставлячи інших людей в залежність від своїх позичок, мати над ними повну владу, насолоджуватися цим. Багатство замінило йому все — родину, дружбу, думка про нього гріла його в сірому й прохолодному приміщенні, заміняла нормальну їжу, візника в місті. Помирає він самотнім і нещасним. Отже, не все можна придбати за золото, як уважав Ґобсек?

А як ви оцінюєте роль багатства в житті героя твору Бальзака, у житті сучасної людини?

Творчий метод письменника

ТЛ. Бальзака вважають засновником критичного реалізму у Франції. Він розкривав зв’язок між характером людини та впливом соціальних обставин на її життя; показував представників різних соціальних класів та стосунки між ними; виокремив типи людей; визначив наявність складних та суперечливих характерів у персонажів творів; аналізував стан суспільства загалом.

Саме він почав плідно розвивати у французькому реалізмі такі види романів, як соціальний, соціально-побутовий та філософський.

Літературознавець О. В. Чичерін вбачав новаторство Бальзака в тому, що цей видатний письменник закликає «іти вперед і далі в розумінні людини й світу, втілювати новий досвід багатьох людей, що думають і шукають...». Письменник, як теоретик та практик реалізму, уміло відтворював усю тогочасну ситуацію в суспільстві: у його романах та повістях, на відміну від попередників, зображено не лише негативні, а й позитивні якості людей, навіть цілком позитивних героїв.

ЛК. Зрозуміти неоднозначність лихваря допоможуть ілюстрації багатьох художників — М. Майофіса, В. Тарасова, Р. Синельникова, Д. Штеренберга та інших, на яких зображено Ґобсека.

Д. Штеренберг створив невеликий цикл ілюстрацій до повісті. Цікавою є манера художника. Основними зображальними засобами у нього є лінія та штрих. Головну увагу автор приділяє рухам, поставам героїв, розкриваючи внутрішній світ, наміри. Утім, постать Ґобсека на всіх малюнках статична, на відміну від інших персонажів повісті. Контрастним зображенням лихваря та осіб, що його оточують, художник підкреслює панівне положення Ґоб-сека: він є центром усіх подій, що відбуваються у творі. Статичність зображення Ґобсека вказує на незмінність його принципів: жорстокість, сторожкість, відчуття своєї влади над людьми, впевненість у тому, що він має право виконувати місію Бога.

1. Розгляньте обкладинки до повісті «Ґобсек», ілюстрації Д. Штеренберга. Порівняйте зображення Ґобсека на обкладинках різних видань. Яке з них найбільше відповідає вашим уявленням?

2. Як ви вважаєте, яка з обкладинок найкраще відображає внутрішній світ героя?

3. Чи збігається графічний образ ілюстрацій Д. Штеренберга із вашою уявою про Ґобсека? Яке враження справила на вас зовнішність лихваря?

4. Через які деталі портрета Ґобсека розкрито його жадобу до золота і влади?

1. Яким є жанр твору Бальзака «Ґобсек»?

2. Назвіть ознаки реалізму у творі «Ґобсек» та елементи романтизму.

3. Чому письменник так ретельно працював над цим твором?

4. Знайдіть і зачитайте портрет Ґобсека. Що підкреслено в усіх портретах героя? Які кольори та відтінки використовує автор у змалюванні зовнішності героя?

5. Із чим порівняно зовнішність Ґобсека, манеру його поведінки?

6. Як такий опис характеризує героя, показує ставлення до нього автора?

7. Як перекладають прізвище Ґобсек?

8. Що відомо про дитинство та юність головного героя?

9. Розкажіть про заняття Ґобсека, його фінансову діяльність.

10. Як жив старий лихвар? Із ким, крім своїх клієнтів, спілкувався?

11. Якої теорії він дотримувався, що вважав найголовнішим у житті? На вашу думку, чому?

12. Чому навіть для свого приятеля Дервіля лихвар не зробив знижки під час позики? Пригадайте його власне пояснення й висло-віть свою думку щодо цього.

13. Як розважався Ґобсек? Що приносило йому справжнє задоволення?

14. Опишіть останні хвилини життя героя. Як вони його характеризують?

15. Що побачив Дервіль у кімнатах Ґобсека після його смерті?

16. Яке враження справило побачене в помешканні Ґобсека на Дер-віля, коли старого не стало?

17. Як змінилася думка віконтеси де Ґранльє про молодого графа де Ресто після розповіді адвоката? Як це характеризує тогочасний вищий світ?

18. Зробіть висновок щодо головного героя повісті. Назвіть негативні й позитивні, реалістичні та романтичні риси його характеру.

1. Проаналізуйте засоби характеротворення в повісті Бальзака «Ґобсек».

2. Чи погоджуєтесь ви з думкою, що Ґобсек не тільки лиходій, він — трагічний герой?

3. «Людська комедія» — це епопея чи цикл творів? Доведіть свою думку.

4. Поміркуйте, яку роль у розкритті образу Ґобсека відіграє образ майна, що залишилося після його смерті.

Запам’ятайте! Образ Ґобсека доволі суперечливий, оскільки поєднує як негативні, так і позитивні риси. Надмірна пристрасть спричиняє повний крах людської особистості, таїть небезпеку й для інших.

Усвідомте, що прагнути гідного матеріального забезпечення потрібно, але чесними засобами, не за рахунок інших.

Створіть (складіть) узагальнений портрет бальзаківського Ґобсека і порівняйте його із сучасними ґобсеками.

1. Дервіль, слухаючи сповідь Ґобсека про його життєву філософію, про його гімн золоту, з жахом запитує в себе: «Невже усе зводиться до грошей?» А як вважаєте ви? Чи є щось у світі таке, чого не можна купити за гроші? Чи є образ Ґобсека сучасним? Створіть ваш проект-доказ, погоджуючись із цим твердженням або спростовуючи його.

2. Проведіть дослідження й порівняйте образи творів Плавта «Скарб», В. Шекспіра «Венеціанський купець», Мольєра «Скупий»,

О. Пушкіна «Скупий лицар», М. Гоголя «Мертві душі» (Плюшкін),

Ч. Діккенса «Різдвяна пісня в прозі», І. Карпенка-Карого «Хазяїн» (Пузир), зробіть висновки.

Оноре де Бальзак належить до тих письменників, що символізують свою епоху. його життя, творчість нерозривно пов’язані з історичною добою, у яку йому судилося жити. Усе життя митця було сповнене праці — наполегливої, напруженої. І він сам вимірював його лише своїми творами.

Твори Оноре де Бальзака — класика французької літератури — стали взірцем реалізму першої половини XIX ст.

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^