mozok.click » Світова література » Шолом-Алейхем — видатний майстер сумного гумору
Інформація про новину
  • Переглядів: 2622
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 10:22
21-01-2018, 10:22

Шолом-Алейхем — видатний майстер сумного гумору

Категорія: Світова література

Сучасна зарубіжна література є процесом, хронологічно окресленим межами від 1980-х рр. до початку ХХІ ст. На зламі століть людство зазвичай переоцінює філософські, соціальні, політичні й естетичні цінності. Зарубіжна література нашого часу відкриває нові перспективи, прагнучи подолати розрив між «мистецтвом для освічених» та масовим мистецтвом. Сучасні письменники руйнують усталені кордони літературних напрямів, жанрів, читацького очікування, наводячи приклади примирення того, що здавалося раніше непримиренним.

 

Які оповідання Шолома-Алейхема ви читали? Поділіться своїми враженнями про них.

Шолом-Алейхем лишив нам у спадок любов і сміх: любов до простої людини і сміх перед лицем нещастя.

Бел Кауфман

Мабуть, вам доводилося чути сумні та веселі історії про хлопчика Мотла або про Тев’є-молочара. Це персонажі творів одного із найвидатніших та найпопулярніших єврейських письменників Шолома-Алейхема (Шолома Нохумовича Рабиновича). У перекладі з мови ідиш «Шолом-Алейхем» означає «Мир вам!». Обрання цього псевдоніма було не випадковим, адже твори Шолома-Алейхема — повісті, романи, новели, оповідання, п’єси — зі щирою посмішкою йдуть до читачів, навчають людей стійко долати найважчі випробування в житті.

Життєвий і творчий шлях Шолома-Алейхема

його справжнє ім’я — Шолом (Соломон) Рабинович. Народився 2 березня (18 лютого за старим стилем) 1859 року в Переяславі на Полтавщині. У свідомості наших сучасників це місто пов’язане передовсім з іменами Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка

(XIX ст.— знаменитий «Заповіт» та інші твори). Навряд, щоб у пам’яті і серці дрібного крамаря Нохума (Наума) Раби-новича глибоко закарбувалися ці знакові для України імена й події. його турбувало становище багатодітної родини. А коли Шоломові виповнилося 13 років, померла його мама, і згодом її місце заступила сварлива мачуха з Бердичева.

Навчався хлопець у хедері — єврейській початковій школі, учитель якої не знав ані російської, ані української мов.

Але інтереси Шолома виявилися ширшими: під впливом єврейської просвітницької літератури він узявся за загальну самоосвіту, навчався в повітовій школі.

Першим літературним твором хлопчика став славнозвісний словник лайок і прокльонів мачухи — «Мачушин лексикон», який сподобався і самій «героїні». З 14 років почав він писати мовою іврит історичні та пригодницькі романи (наприклад, прочитавши «Робінзона Крузо» Д. Дефо, написав «Єврейського Робін-зона Крузо»).



З 17 років працював домашнім учителем на Полтавщині в єврейського магната-орендатора Мейлаха Лоєва. У 1880-1882 рр. був громадським рабином у Лубнах. Довелося жити й працювати також у Корсуні, Білій Церкві, Одесі, а найбільше — у Києві. Одружився зі своєю колишньою ученицею Ольгою Лоєвою, батько якої за кохання до неї свого часу й вирядив із дому приватного вчителя. Але родина склалася дружна. Шолом був для дітей добрим ангелом-охоронцем, хоча й не заплющував очей на їхні вади — з прорахунками і глупством у їхній поведінці він боровся... сміхом.

Перші публікації — кореспонденції та статті — з’явилися наприкінці 1870-х рр. у єврейських часописах мовою ідиш. А вже вірші та оповідання письменник опублікував мовою іврит. І за порадою дружини підписував їх ініціалами «Ш.-А.».

1883 р. можна вважати по-справжньому стартовим у його письменницькій біографії. Тоді вийшли друком мовою ідиш повість «Два камені» та оповідання «Вибори», під якими він уперше підписався Шолом-Алейхем. Відтоді письменник безперервно працює. З-під його пера вийшли десять романів, двадцять п’єс, сотні повістей, оповідань, статей. його легко було читати,

а багатьом здавалося, що й писав він легко. І справді, писав дуже швидко. Але написане часто докорінно переробляв, перекреслюючи рядки, абзаци, а то й цілі сторінки. А до інших сторінок щось дописував, приклеював нові...

Тим часом реальне життя вимагало свого, адже багатодітній сім’ї Шолома-Алейхема потрібно було за щось жити. Тож письменник за безцінь продавав видавцям свої авторські права. Доводилося вести й торговельні справи.

1885 року йому поталанило: від тестя-магната перейшла велика спадщина. Молодий інтелігент-мрійник, хронічний бідняк з’явився на київській біржі, «прокручуючи справи». його швидко «вирахували» — навколо заметушилися всілякі пройдисвіти, спекулянти. За п’ять років він утратив усе своє величезне багатство і, ховаючись від кредиторів, утік із Києва.

Але «ділове життя» збагатило палітру образів у його творах. У комедії-памфлеті «Якнегоз» (1894) деякі київські багатії пізнали себе й домоглися від царської цензури заборони цього твору. На цій самій київській біржі зародилася й ідея одного з найкращих творів Шолома-Алейхема — «Менахем-Мендл» (почав писати 1892 р.), а незабаром письменник узявся за ще один із найважливіших своїх творів — роман «Тев’є-молочар», де трудягу Тев’є протиставлено «людині-повітрю», яка не спроможна знайти себе, визначитися в реальному світі.

Твори «Менахем-Мендл», «Тев’є-молочар» і «Хлопчик Мотл» (над останнім Шолом-Алейхем працював до самої смерті) визначають характер і спрямованість творчості Шолома-Алейхема. «Людина — це те, ким вона хоче бути»,— така остання фраза з автобіографічної повісті «З ярмарку». Письменник відтворює глибокі пласти народного життя, відкриває читачеві багатий національний колорит єврейства, сміється і плаче з його пригод і поведінки, мріє про чистоту й порядність у людських взаєминах.

Свої творчі задуми письменник реалізовував наполегливо, але без поспіху. Навіть найбільші роботи він створював ніби з окремих оповідань чи повістей, рік за роком нарощуючи їхні «м’язи»: «Менахем-Мендл» — 1892-1909 рр.; «Тев’є-молочар» — 18941914 рр. і «Хлопчик Мотл» — 1907-1916 рр.

Важко складалися й життєві обставини. 1905 року, після єврейських погромів, він виїхав із Києва до Львова, потім вирушив у мандри Європою. Побував у Женеві, Лондоні, Варшаві,

Вільно, Берліні та інших містах Європи. Застуда спричинила тяжку хворобу легенів, доводилося лікуватися, тому певний час письменник жив у Італії та Швейцарії. 1915 року переїхав до Нью-Йорка (США), де й помер 13 травня 1916 року.

Похований він на Бруклінському кладовищі, згідно із «заповітом»: «Хай мене поховають не поміж аристократів, вельмож чи багатіїв, а серед звичайних людей, робітників, разом зі справжнім народом».

І справді, Шолом-Алейхем істинно народний письменник. У його творах — сотні яскравих образів простих трударів — шевців, міщан, рабинів, дітей, домогосподарок. Це люди бідні, знедолені, але не скорені. це добрі, шляхетні, жартівливі люди, які не втратили віри й оптимізму.

Зі сторінок своїх творів письменник говорить про милосердя, чуйність, любов до ближнього. Твори Шолома-Алейхема зрозумілі й близькі і дорослим, і молоді, і дітям. їх зацікавлено читають люди різних національностей.

УС. Уся творчість Шо-лома-Алейхема пронизана духовними зв’язками єврейського та українського народів. Тут постійно переплітаються скарби, накопичені в народній і літературній творчості єврейського народу із багатством української літератури та фольклору: піснею, гумором, влучним словом.

Шолом-Алейхем любив Україну, де українці та євреї здавна жили й працювали поряд.

Твори Шолома-Алейхема перекладено українською мовою. З ініціативи Миколи Бажана та Дмитра Павличка було здійснено видання чотиритомника творів Шолома-Алейхема в перекладах українською мовою. Основні перекладачі: Єф-роїм Райцин (йому належить найбільша частина перекладів), О. Пархомовська, М. Дубинський. Змістовну передмову до видання написав М. Бажан.


1. Як склалася життєва доля Шолома-Алейхема?

2. Охарактеризуйте основні етапи творчого шляху Шолома-Алейхема.

3. Чому Шолома-Алейхема можна назвати справді народним письменником?

4. Як псевдонім письменника пов’язаний з головними ідеями його творчості?

5. Як у долі видатного єврейського письменника відбилася доля його народу?

6. Що нового вніс у літературу Шолом-Алейхем своєю творчістю?

7. Як показано побут єврейського містечка у творчості письменника?

8. Охарактеризуйте тематику і жанрову своєрідність творів Шолома-Алейхема.

9. Які теми для нього були найважливішими? Аргументуйте свою думку.

10. Якими були зв’язки письменника з Україною? Як вони себе виявили у творчості Шолома-Алейхема?

Прочитайте афоризми Шолома-Алейхема й схарактеризуйте за ними його як людину.

Порядна людина, коли робить добру справу, від усіх ховається і кається в заподіяному, навіть якщо про це ніхто не дізнається. (Так говорить Конфуцій.) А я говорю: у наш час порядна людина, коли чинить лиходійство, ні від кого не ховається і не кається в заподіяному, навіть якщо про це дізнається весь світ.

Коли ти розмовляєш, то хай твоя розмова буде краща за мовчання. (Так говорить арабське прислів’я.) А я говорю: коли ти мовчиш, хай буде твоє мовчання краще від твоїх розмов.

Якщо ти думаєш за інших — чекай коли-небудь добра і для себе. (Так говорить Платон.) А я говорю: якщо ти думаєш тільки про себе, чекай коли-небудь зла від інших.

Якщо ти любиш, твориш добро й страждаєш — ти людина. (Так говорить один індієць.) А я говорю: якщо ти любиш, твориш добро й страждаєш — твої справи дуже погані!

«Пророк буднів» — герой новелістичної повісті Шолома-Алейхема «Тев’є-молочар»

Композиція. Образна система твору

Повість, яку частинами друкували впродовж 1894-1914 рр., містить дев’ять новел (розділів), із яких чотири (перші три — «Аз недостойний», «Велика удача!», «Химери» і остання — «Іди геть!») змальовують головного героя Тев’є, а решта п’ять розповідають про долю його дочок та самого Тев’є.

Попри новелістичну структуру твору, «Тев’є-молочар» вирізняється композиційною стрункістю, послідовним внутрішнім і зовнішнім зв’язком між окремими новелами і широким функціональним навантаженням кожної з них.

Усі новели, маючи власну композицію, сюжет і конфлікт, пов’язані між собою за змістом і становлять єдине ціле.

Об’єднувальною ланкою є образ Тев’є. Оповідання, йдучи одне за одним, послідовно розширюють розмах подій, відображають епоху і до кінця розкривають характер головного героя.

Увесь твір містить серію оповідань, об’єднаних головним персонажем, що виголошує колоритний монолог в уявній розмові з Шоломом-Алейхемом.

ТЛ. Повість — прозовий твір, за обсягом більший, ніж оповідання. У повісті зображують низку подій у житті головного героя, а також детально змальовують пов’язаних із ним персонажів.

Оповідач — особа в прозовому художньому творі, від імені якої письменник веде розповідь про людей і події. Автор може називати або не називати оповідача, але завжди наділяє його рисами

характеру, що проявляються в манері говорити, у ставленні до людей і подій, про які йдеться у творі.

Образ Тев’є-молочара. Народний гумор повісті

Один із улюблених героїв Шолома-Алейхема — Тев’є. Що ж такого особливого в цьому євреї? З одного боку, він нічим не відрізняється від українців-селян, які населяють Анатівку — село, неподалік якого живе Тев’є разом із дружиною Голдою й дочками.

Він — трудівник і бідняк, пов’язаний із землею, з простими людьми в селі, такими самими трудівниками, як і він сам. йому добре знайомі і голод, і злидні. Наполегливою працею здобув він собі місце під сонцем. І цей земний, плідний труд зміцнив його дух, не дав йому схилитися перед труднощами, кривдами й нещастями.

Спочатку здається, що Тев’є — забита, покірлива, богобоязка, зломлена нещастями людина. Але варто лише замислитися над цим, як одразу починаємо розуміти, що герой Шолома-Алейхе-ма має велике серце, глибокий розум та своєрідний погляд на світ. Думки Тев’є, які він висловлює ніби випадково, мимохіть, уживаючи приказки, прислів’я та афоризми, у сукупності створюють цілісну філософську систему, сповнену справжньої життєвої мудрості.

Тев’є має якості, які, на думку Шо-лома-Алейхема, обов’язково мають бути властиві євреям. Передусім це працьовитість: «Ну справді, не доїти ж мені корову у лакованих штиблетах і у фра-ці?» (цитата взята з циклу «Касрилівка» з монологу «Будь я Ротшильд»). I справді, ніхто не може сказати Тев’є, що він лінивий. Праця на землі облагороджує людину, праця на землі освячена Богом. Саме так уявляє Шолом-Алейхем образ єврея, що зберігає ознаки єврейства не тільки на рівні генетичної пам’яті, а й у повсякденному житті.

Цей образ має деякі особливості порівняно з іншими героями Шолома-Алейхема. Передусім, це майже неймовірне поєднання оптимізму та гумору паралельно з усвідомленням трагедії єврейського народу. Ані часткове банкрутство, ані погром, ані втрата чотирьох дочок не змогли зламати Тев’є.

Навіть коли йому наказали виселятися, він усе одно не припиняє жартувати. Хоча, звісно, ми розуміємо, що це — сміх крізь сльози: «Знаєте що, пане Шоломе-Алейхеме? Поговорімо про більш веселі речі. Що там чути про холеру в Одесі?» — каже Тев’є після того, як розповів авторові про те, як його дочка поїхала разом зі своїм нареченим до Сибіру.

Тев’є — дивовижна особистість. Він завжди робить усе відповідно до своєї натури й ніколи не грішить проти совісті. Пригнічений тяжкими обставинами, ніколи не буває ані жалюгідним, ані смішним. Не згинаючись перед нещастями, Тев’є стоїть, мов дуб, який жодна буря не зламає. Жарти над собою і над своїми бідами допомагають йому вистояти. його сміх — мудрий, глибоко людяний, сміх самого народу.

У такої неосвіченої людини дивовижна мова, пересипана жартами, приказками, виразами зі священних книг, зміненими на свій лад. Мова Тев’є — це скарбниця мудрості і мужності. До його послуг, мабуть, подвійна скарбниця гумору, адже єврейський жарт він знає так само добре, як і український дотеп. На прикладі Тев’є ми бачимо, наскільки невичерпним є народний гумор.

У творі добре видно специфіку єврейського гумору. «А чи не купив я Вам за півсотні корову, яку за п’ятдесят карбованців не хотіли віддавати? A що вона на третій день здохла, так я ж не винен. I друга корова, яку я для Вас купив, теж здохла. Ви самі чудово знаєте, як це мене засмутило...» Таких цитат можна навести безліч. I кожна з них підтверджуватиме думку про те, що головна мета єврейського гумору — це захист моральних і релігійних цінностей.

Тема історичного зламу, який пройшов крізь долю людини й народу на межі XIX-XX ст.

Нові віяння в країні часто застають Тев’є зненацька, адже не тільки наступ капіталізму змінює звичний для нього устрій життя, а й революція 1905 р., і реакція, якій ця революція поступилася місцем.

Усе нове проникає в дім Тев’є через його дочок. Батько зовсім не готовий до змін: руйнується патріархальна родина, і вже не традиційний сват улаштовує сімейне щастя дочок Тев’є, а вони самі обирають свою долю. Біди переслідують Тев’є: нещасливі його дочки, помирає від горя дружина, його самого виганяють із рідних місць.

Ця людина прагне зрозуміти, звідки приходять до нього нещастя. Гострий язик Тев’є не жаліє нікого, чутливе батьківське серце відкрите для благородних поривань його дочок. Страждають діти — страждає й він. Як він переживає за Бейлку, добре

розуміючи, що постійні приниження — не шлях до щастя! І саме її чоловік першим, ще до урядника, замислює вислати Тев’є із рідної країни, тому що йому соромно мати тестя-бідняка. Тев’є часто замислюється над несправедливістю в житті: «Хіба я не така ж людина, як вони? Чи не було б справедливо, слово честі, щоб Тев’є теж хоч раз виїхав улітку на дачу?»

Останній події Шолом-Алейхем присвячує чи не найгіркіші сторінки повісті: «Був би я молодший хоч би років на двадцять, і жила б іще моя Голда, <...> був би я той самий Тев’є-молочар, що колись, <...> я б так легко не піддався! Я б опирався, бився б до крові!». Тев’є усією своєю сутністю прив’язаний до батьківщини, до рідної землі, до своїх сусідів-селян, йому не раз доводилося вступатися за них перед урядником. А тут усі відвернулися від нього, що видно зі слів: «якщо громада так ухвалила, то сперечатись не доводиться: мабуть, ви знаєте, що Тев’є у вас заслужив, щоб ви знищили до пня все його майно й всю його худобу.»

Філософські проблеми твору

Образ людини з народу, людини праці завдяки таланту Шоло-ма-Алейхема виростає у значну, майже епічну постать. В образі Тев’є уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи на всі злигодні, що йому судилися, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму та життєвої сили. Тев’є з радістю працює на землі, міцно стоїть на ній, він фізично й морально здоровий, життєлюбний.

Автор особливо підкреслює почуття людської гідності у Тев’є, а також глибинну народну мудрість. Цитуючи з єврейських священних писань, він перефразовує їх, по-своєму коментує. Наводить він і чимало єврейських та українських прислів’їв і приказок. Він дає поради донькам, але й доньки вчать його. Він розмірковує над їхніми долями й доходить думки: «А що таке єврей і не єврей?» та «Чому вони мусять бути такі роз’єднані?..» У фіналі він проголошує: «Поки душа в тілі — вперед, Тев’є!»

Сучасні інтерпретації твору в театрі, кіно та інших видах мистецтва

ЕК. Серед найвідоміших виконавців ролі Тев’є на сцені — видатні актори Соломон Міхоелс, Мар’ян Крушельниць-кий, Михайло Ульянов, Євгеній Леонов, Богдан Ступка.

Григорій Горін написав п’єсу «Тев’є-Тевель» за мотивами цього твору для Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

Прем’єра вистави відбулася у грудні 1989 р., і незмінним виконавцем головної ролі протягом багатьох років залишався улюблений багатьма видатний український актор Богдан Ступка. Вистава є одним із найуспішніших проектів на українській театральній сцені останніх двох десятиріч — вона завжди проходила з аншлагом.

Онука Шолома-Алейхема Бел Кауфман під час гастролей вистави у Нью-Йорку визнала Богдана Ступку «найкращим Тев’є-молочаром». Після смерті Богдана Ступки виставу зняли з репертуару з поваги до пам’яті актора.

Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок ім. Марійки Підгірянки поставив бродвейський мюзикл «Скрипаль на даху», який створив композитор Джеррі Бок на основі сюжету повісті Шолома-Алейхема «Тев’є-молочар». За словами режисера Дмитра нуянзіна, на пострадянському просторі це перша постановка знаменитого мюзиклу, реалізована засобами театру ляльок.

Театральні, а не телевізійні мюзикли в Україні не надто популярні. Дмитро Нуянзін запевняє, що трупа Івано-Франківського театру ляльок — єдина з відомих йому, у якій усі актори співають. Постановка насправді вийшла дуже музичною, з живим вокалом, прекрасною національною єврейською хореографією, фольклором, де відчутно українську мелодику.

1. Чи сподобався вам головний герой твору? Чим саме? Яким ви уявляєте його?

2. У чому полягає проблематика «Тев’є-молочара»?

3. Схарактеризуйте образ Тев’є. Як ви вважаєте, чому саме Тев’є був найулюбленішим героєм автора?

4. Чи відчуває Тев’є радість життя, незважаючи на труднощі?

5. Розкажіть про ставлення автора до головного героя свого твору.

6. Розкрийте майстерність Шолома-Алейхема в побудові діалогів у повісті «Тев’є-молочар» (на прикладі 1-2 діалогів).

7. Пригадайте, хто з відомих українських, російських акторів виконував роль Тев’є-молочара на сцені.

8. Хто з них, на вашу думку, спромігся найкраще донести до глядачів задум Шолома-Алейхема?

Запам’ятайте! Творчість Шолома-Алейхема багатогранна. Він відомий як прозаїк, драматург, критик, поет, видавець літературних альманахів, блискучий читець власних творів. Найбільш популярними серед них є «Тев’є-молочар», «Менахем-Мендл», «Мандрівні зорі», «Пісня над піснями». Його творчий доробок становить десять романів, двадцять п’єс, сотні оповідань, багато віршів, статей, фейлетонів, кілька досліджень. Твори Шолома-Алейхема перекладено десятками мов світу.


Усвідомте естетичні принципи Шо-лома-Алейхема: жити й творити для народу; реалістично зображувати життя в усіх його проявах;

говорити правду, що йде із глибини душі, від самісінького серця, котре до останку належить рідному народові.

1. Доведіть, що художній твір Шолома-Алейхема «Тев’є-моло-чар» — новелістична повість.

2. Поясніть думку онучки Шолома-Алейхема, американської письменниці Бел Кауфман, авторки відомого роману «Угору сходами, що ведуть вниз»: «Шолом-Алейхем лишив нам у спадок любов і сміх: любов до простої людини і сміх перед лицем нещастя. А це багатий спадок».

Складіть перелік питань для інтерв’ю з героєм повісті Шолома-Алейхема «Тев’є-молочар».

Існує давній афоризм: «Бог не насміхається над людьми, а сміється разом з ними». Разом з людьми вже багато десятиріч сміється мудрий письменник, класик єврейської та світової літератури, неперевершений майстер гумористичних монологів — Шолом-Алейхем. «Мир вам!» — саме так перекладають з ідиш його літературний псевдонім. Твори письменника давно перетнули «межу осілості» і добрими сусідами оселилися поряд з нами, заговорили зі сцен найкращих театрів світу. Творчості письменника присвячено окремий том «Всесвітньої літератури».

 

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^