mozok.click » Світова література » Творчість Рея Дуґласа Бредбері — один із дивовижних проявів сучасної американської культури
Інформація про новину
  • Переглядів: 1927
  • Автор: admin
  • Дата: 21-01-2018, 10:23
21-01-2018, 10:23

Творчість Рея Дуґласа Бредбері — один із дивовижних проявів сучасної американської культури

Категорія: Світова література

Уся міцність цивілізації залежить від Науки та Мистецтва.

А. Пуанкаре, французький математик і філософ

Немає, мабуть, людини, яка б не думала про своє майбутнє, про майбутнє людства, не прагнула бодай краєчком ока зазирнути в нього. Яким ви бачите наше суспільство, цивілізацію через сто років?

1. Яких письменників-фантастів ви знаєте?

2. Чим, на думку А. Пуанкаре, визначено рівень розвитку цивілізації? Як ви вважаєте, чому?

3. Які твори Р Бредбері ви читали? Сформулюйте їхню основну тематику. Який твір — оповідання чи роман — справив на вас найбільше враження? Чому?

Як досягти гармонії у світі? Над цим питанням замислювалися мудреці, учені, письменники. Намагався уявити майбутнє людської цивілізації й американський письменник Рей Дуґлас Бредбері. його називають фантастом номер один. Саме фантастика допомагає йому краще зрозуміти людину, її земні проблеми. Він автор приблизно 400 літературних творів ледь не всіх відомих жанрів.

Письменник кожним своїм твором попереджає людство про бездуховну прірву, яку може спричинити техногенна цивілізація.

Життєвий і творчий шлях Рея Дуґласа Бредбері

Рей Дуґлас Бредбері народився 22 серпня 1920 року. Друге ім’я Дуґлас батьки йому дали на честь знаменитого актора кінематографу Дуґласа Фербенкса. Дитинство минуло в невеликому містечку Вокіґані, яке згодом з’явиться у його творчості під назвою зеленого міста Ґрінтауна. Батько Рея, монтер телефонної станції, під час Великої депресії 1932 р. втратив роботу, і в пошуках кращого життя сім’я перетнула країну з півночі на південь, а потім — із півдня на північ. Зрештою, вони опинилися в Лос-Анджелесі, де Бредбері закінчив середню школу, і на цьому його формальна освіта закінчилася. Мешкаючи на околиці Лос-Анджелеса, поряд із будівлею «фабрики мрій» — кіностудії Парамаунт, Бредбері мусив заробляти на прожиток, продаючи газети й водночас пробуючи

свої сили в літературі. У серпні 1936 р. у вокіґанській газеті з’явилася перша публікація митця — вірш «Пам’яті Віллі Роджерса», а наступного року в лос-анджелеській «Антології студентських віршів за 1937 рік» було опубліковано поезію «Голос смерті».

Про свої дитячі роки він збереже враження в «Кульбабовому вині» та численних оповіданнях про Дуґа — простого американського хлопчика, у якому легко вгадати автора.



За працею і творчістю, самодіяльними театральними постановками й поетичними вечорами Бредбері не забував про освіту. «У мене не було коштів,— згадував пізніше письменник,— щоб вступити до університету. Утім, університет нічого не дає для становлення особистості: письменник повинен робити це сам. Я відвідував публічну бібліотеку, працював там годинами, по три, чотири дні на тиждень. До двадцяти років я вже прочитав усі значні п’єси, знав американську, французьку, італійську, англійську історію, найвідоміші повісті та оповідання». Сам письменник напівжартома називав себе «бібліотечним випускником».

Наполеглива праця, зрештою, дає свої результати: на початку 1940-х рр. поодинокі оповідання Бредбері починають виходити друком, спершу в невеликих місцевих журналах, а згодом — у престижних виданнях.

Ранні оповідання письменника увійшли до збірок «Темний карнавал» (1947), «Жовтнева країна» (1955). Зі «страшними» оповіданнями (наприклад, «Вітер», «Карлик», «Коса», «Маленький убивця», «Електростанція») контрастують «добрі» й надзвичайно поетичні новели із циклу про казкову сімейку: «Дядечко Ейнар», «Квітневі чари», «Повернення додому». До теми Зла, уособленого в поетичному образі «людей осені», протистояти якому здатні лише знання й безневинний дитячий сміх, Бредбері повернувся в одній із найкращих своїх книг — похмурій «карнавальній» феєрії «Щось страшне іде» (1962). її дія відбувається у провінційному американському містечку, куди прибуває зловісний власник «смертельних атракціонів» зі своїм почтом. Ім’я власника — Пітьма, а супроти нього виступають улюблені герої Бредбері — підлітки та батько одного з них, міський бібліотекар.

1947 року Бредбері повінчався з Марґаріт Сюзанною Мак-Клюр, з якою познайомився в одному з книжкових магазинів Лос-Анджелеса, де вона працювала. А за день до цього він спалив «мільйон слів» своїх за-бракованих творів. Письменник мешкав у передмісті Лос-Анджелеса, у будинку, де він з дружиною виховав чотирьох дочок.

Справжній успіх приходить до Бредбері лише через три роки, коли з’являються «Марсіанські хроніки». Із 1943 р. Рей Бредбері став професійним письменником, створюючи по 52 оповідання на рік.

Репутацію майстра наукової фантастики Бредбері принесли «Марсіанські хроніки» (1950), у яких ідеться про космічну війну у близькому майбутньому. Це, за його висловом, «неочікуваний роман», скомпонований з окремих оповідань про Марс і марсіан за порадою видавничого редактора, авторового однофамільця Вол-тера Бредбері.

Значну частину літературного спадку Бредбері становлять новели. Більшість із них є у складі збірок «Людина в картинках»

(1951), «Золоті яблука Сонця» (1953), «Духи назавжди» (1981), «Оповідання про динозаврів» (1983), «Класичні оповідання 1»(1990)та ін.

У багатьох оповіданнях Бредбері порушує проблему дітей та дитинства. При цьому своїх героїв не ідеалізує, а намагається розкрити обидві їхні іпостасі: добру та злу. Дитячу жорстокість змальовано в оповіданнях «Дитячий майданчик» (1960) та «Все літо за один день» (1954). І, навпаки, віра в дітей, любов і людяність пронизують оповідання «Канікули», «Надвечірній берег», «Добридень і прощай», «Хлопчик-неви-димець», «Ракета», «Подарунок», «Співаю тіло електричне».

Останнє його оповідання «Джаґґер-наут» вийшло друком 2009 року.

У своїх творах Бредбері пише про згубні для людства наслідки антигуманного техніцизму, про те, що на сучасній стадії науково-технічної революції багато її відкриттів обернулися нещастям для людей. У «Марсіанських хроніках» передано почуття страху, що охопило людей, які живуть у напруженому очікуванні катастрофи.

Попри всю гірку гостроту одкровень, проза Бредбері поетична. У його оповіданнях і романах лунають попередження, звернені до людей, страх за їхнє майбутнє, біль, сум і надзвичайно рідко — надія. Виникають картини спустошеної землі, висохлих водойм, самотності тих, хто випадково залишився серед живих.


Невдовзі після виходу роману «451° за Фаренгейтом» у житті Р. Бредбері розпочався етап нагород і премій. 1954-го він отримав нагороду Національного інституту мистецтв і письменства. Двічі йому присуджували премію О. Генрі. Усього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. 2000 року письменник здобув медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості; 2004-го — Національну медаль мистецтв Президента Дж. Буша; 2007-го — Пулітцерівську премію «за визначну, плідну й глибоко впливову кар’єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі».

Визначний письменник пішов із життя 5 червня 2012 року.

«Я не можу назвати письменника, чиє життя було б кращим від мого. Всі мої книги видані, вони є в усіх шкільних бібліотеках, і, коли я виступаю перед публікою, мені аплодують ще до того, як я почну говорити»,— із втіхою підбив підсумки своїєї творчості Рей Бредбері.

Розширюємо світогляд

Пулітцерівська премія (англ. Pulitzer Prize) — одна з най-престижніших нагород у галузі літератури, журналістики, музики і театру в США, заснована видавцем Джозефом Пулітцером.

З 1917 р. премію вручають щорічно в Нью-Йорку в перший понеділок травня опікуни Колумбійського університету. Розмір премії — 10 тисяч доларів.

Окремо оголошують категорію «За служіння суспільству», переможець якої отримує не тільки грошову винагороду, а й золоту медаль «За гідне служіння суспільству».

УС. Твори Бредбері перекладено понад 30 мовами світу. Перші переклади Р. Бредбері українською мовою датують серединою ХХ ст. Перекладачами його творів були Є. Крижевич, В. Митрофанов, О. Терех та інші.

Восени 2015 р. з’явилися два томи перекладів оповідань Р. Бредбері, де поруч зі старими перекладами було уміщено низку нових (переклади Я. Веприняка, Л. Коломієць, А. Євси та Б. Сторохи).

Видавництво «Навчальна книга — Богдан» двічі публікувало «Марсіанські хроніки», «451° за Фаренгейтом», «Кульбабове вино» (2011 та 2015). 2015 року вийшла друком книга «Все літо наче день один. 100 оповідань».

Калейдоскоп цікавого

Цікаві факти з життя Рея Бредбері

Улюбленим героєм письменника був капітан Немо. Бредбері не користувався комп’ютером, а свої тексти друкував на старій друкарській машинці. Утім, коли 2011 року видавництво Simon&Schuster виявило бажання видати «451° за Фаренгейтом» в електронному форматі, Бредбері дав згоду на це, хоча й після деякого опору.

Письменник-фантаст заявляв, що йому не подобаються такі винаходи людства, як інтернет, мобільні телефони та літаки.

Існує премія Рея Бредбері, яку періодично присуджують за кращий фантастичний кіносценарій у межах нагородження премією Неб’юла (нагороди Американської асоціації письменників-фантастів). Першим володарем премії Бредбері 1992 р. став Джеймс Кемерон за фільм «Термінатор-2: Судний день».

Розширюємо світогляд

Рей Бредбері — людина, чиї твори вплинули на розвиток не одного покоління читачів. Навіть якщо ви не є поціно-вувачем фантастики, хоча б кілька творів Рея Бредбері ви все одно маєте прочитати. Сповнені глибокої філософії, вони спонукають замислитися та переглянути свої життєві позиції.

• Важко сказати, у який саме момент народжується дружба. Коли по краплині наливаєш воду в посудину, буває якась одна, остання крапля, від якої ця посудина раптом переповнюється, і волога переливається через край. Так і тут у низці добрих вчинків якийсь один раптом переповнює серце (з роману «451° за Фаренгейтом»).

Люди... ідіоти. Вони наробили купу дурниць: придумували костюми для собак, посаду рекламного менеджера і штуки на кшталт IPhone, не отримавши взамін нічого, крім кислого присмаку. А от якби ми розвивали науку, освоювали Місяць, Марс, Венеру... (з інтерв’ю Р. Д. Бредбері).

Перше, що дізнаєшся в житті,— що ти дурень. Останнє, що дізнаєшся,— це що ти все той самий дурень (з оповідання «Кульбабове вино»).

1. Що вам найбільше запам’яталося про життя та творчість Р Бредбері?

2. На основі статті підручника про письменника розкажіть про еволюцію творчості Бредбері.

3. Назвіть найвідоміші твори митця.

4. Поміркуйте, чому літературознавці називають Бредбері соціальним фантастом.

5. Які проблеми порушує письменник у своїх творах? Про що попереджає людство?

6. Як ви розумієте такі слова Рея Бредбері: «Фантастика про майбутнє допомагає жити в сучасному, оскільки майбутнє народжується із сучасного»?

1. Висловіть власну думку щодо майбутнього людства. Яким би ви хотіли його бачити? Відповідь аргументуйте.

2. Уявіть, що ви філософ і шукаєте відповідь на запитання: «Для чого ми живемо?». Знайдіть відповідь у висловлюваннях Р Бредбері й порівняйте зі своїми міркуваннями.

3. З’ясуйте сутність попередження Р. Бредбері про загрозу наукового прогресу майбутньому людської цивілізації в разі втрати духовності, аналізуючи життя та творчість Р. Бредбері.

Тривога за майбутнє суспільства в романі-антиутопії «451° за Фаренгейтом»

«Фантастика — це наша реальність, доведена до абсурду»,— сказав одного разу Рей Бредбері, автор відомого роману «451° за Фаренгейтом», що дуже яскраво характеризує провідні ідейні мотиви його творчості.

У романі розповідається про, здавалося б, зовсім парадоксальні з погляду здорового глузду події. Автор подає на суд читача своє бачення майбутнього світу — світу споживачів, де народ, немов маріонетку, контролює тоталітарна верхівка. Думки людей також підпорядковано режиму, усюди діють каральні загони пожежників.

Пожежники, чий святий професійний обов’язок — боротися з вогнем, полюють у суспільстві за книжками і спалюють їх.

Вигадка? Плід уяви фантаста? Навіщо письменникові такі апокаліптичні видовища? Щоб налякати читачів? Ні. Він прагне не налякати, а застерегти людей: будьте пильні, це може статися!

Творча історія, сюжет роману-антиутопії «451° за Фаренгейтом»

«451° за Фаренгейтом» — роман-антиутопія в жанрі наукової фантастики. Уперше його було надруковано 1953 року. Автор присвятив книгу «Донові Конґдону зі вдячністю».

Книга містила 25 000 слів, які було написано впродовж 9 днів ще 1951 року, і коштувала 9 доларів 80 центів. Саме таку суму письменник заплатив за роботу за друкарською машинкою в бібліотеці імені Лоренса Павелла в Каліфонійському Університеті в Лос-Анджелесі (це 20 центів за годину). Поспіх було зумовлено тим, що Бредбері, шукаючи усамітнення (працювати вдома він не мав змоги; згодом іронічно зауважував, що, коли доводилось обирати між письменством й іграми із дочками, обирав останнє), знайшов його саме у згаданій бібліотеці.

Ця книга в багатьох аспектах стала програмовою для Бредбері. Письменник не раз повертався до неї й навіть створив п’єсу за тими самими мотивами.

Він стверджував, що це єдиний науково-фантастичний роман, що вийшов з-під його пера; решту творчості слід вважати приналежною до жанру фентезі.

Назву роману було обрано тому, що нібито за цієї температури самозаймається папір. Насправді папір самозаймається за температури трохи вище 450 градусів, але за Цельсієм. За визнанням Бредбері, помилку було спричинено тим, що під час обрання назви він консультувався з фахівцем пожежної служби, який і сплутав температурні шкали.

Автор описав людей, які втратили зв’язок одне з одним, з природою, з інтелектуальним спадком людства. Люди поспішають на роботу чи з роботи, ніколи не говорячи про те, що вони думають або відчувають, розмовляючи лише про безглузді дрібниці,

захоплюючись тільки матеріальними цінностями. Удома вони оточують себе інтерактивним телебаченням, яке проектує зображення одразу на стіни (у які вбудовані кінескопи), і заповнюють свій вільний час переглядом телевізійних передач, нескінченних і безглуздих серіалів. Однак «благополучна», на перший погляд, держава перебуває на порозі тотальної руйнівної війни, якій судилося початися...

Головні герої

• Ґай Монтеґ, пожежник.

• Мілдред Монтеґ, дружина Ґая, ладна донести владі на чоловіка.

• Кларіса, молода дівчина, подруга Ґая.

• Фабер, професор, друг Ґая.

• Брандмейстер Бітті, капітан пожежників.

ТЛ. Фантастична література (фантастика) — різновид художньої літератури, у якій зображено дивний і незвичний світ, із яким людина в реальному житті зіткнутися не може. Слово фантастика у перекладі з грецької означає мистецтво уявляти. Засновниками фантастичної літератури вважають Е. По, Жуля Верна, Г. Веллса.

Серед різновидів фантастичної літератури виокремлюють науково-фантастичну літературу.

Науково-фантастична література — художні твори, у яких автори під впливом науково-технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показувати прийдешню долю людства.

Утопія (утопічна література) — література, у якій картини майбутнього змальовано набагато кращими, ніж сучасність.

Антиутопія (утопічна література) — література, у якій людство змальовано гіршим, ніж сучасність. Новела Р. Бредбері «Усмішка» та роман «451° за Фаренгейтом» належать до антиутопії.

Провідні мотиви твору — книги (читання), пожежі, тотальний контроль, інакомислення. Натовп і влада

Події відбуваються в недалекому майбутньому на батьківщині Бредбері — у Сполучених Штатах Америки.

життя пересічної людини — це тільки робота й відпочинок, на інші види діяльності часу просто немає. При цьому під проведенням дозвілля мають на увазі перегляд телевізора або їзду містами на реактивних машинах. Від такого способу життя люди поступово черствіють, усамітнюються, припиняють любити одне одного, не народжують дітей.

Людям не дозволяють думати, розмірковувати про свою долю («Не дай, боже, якщо вони почнуть робити висновки та узагальнення»). Запроваджують інтелектуальний стандарт; людей, які читають, оголошують божевільними. Культивується тип людини, яка втратила саму себе, свою неповторність.

У романі зображено нове, майбутнє споживацьке суспільство (антиінтелектуальна Америка), де панують тоталітаризм і майже повний контроль над суспільством. Керівництво держави намагається підпорядкувати собі навіть думки людей: книги заборонено, незаконним вважають читання й переховування будь-якої літератури, за дотриманням порядку мають стежити пожежники. Після того як будинки почали зводити вогнетривкими, завданням пожежників стало:

• на сигнал тривоги виїжджати негайно;

• швидко розпалювати вогонь;

• спалювати все вщент;

• негайно повертатися до пожежної станції;

• бути напоготові до нових сигналів тривоги.

За Бредбері, 451° за Фаренгейтом (233 градуси за Цельсієм) — температура, за якої загоряється папір. Пожежники не гасять вогню: вони його розпалюють. Вони носять скафандри із зображенням фенікса на грудях і саламандри на плечі. Пожежники — опора режиму, запорука того, що люди не читатимуть книжок, адже книжки примушують самостійно думати й аналізувати. Пожежники спалюють книги й будинки, де їх ховають. Владі легше керувати натовпом, якщо пришвидшити темп життя, придумувати нові спортивні ігри, розвивати в людях почуття стадності, автоматизму. Більше швидких машин, кольорових телепрограм, більше шуму, галасу. Будь-яке інакомислення чи самостійна думка роблять особу небезпечною для режиму та потенційною мішенню карної пожежної команди.

Зображаючи основні аспекти маніпулятивного впливу держави на особистість через ЗМІ (засилля екранної продукції розважального характеру, віртуалізація реального життя та зворотний процес сприйняття віртуального як реального, інформаційне перенасичення тощо), автор застерігав читачів, вказуючи на проблеми, які стали очевидною реальністю вже через 20-30 років після написання роману. Образ держави-маніпулятора в романі має характер не стільки фантастичний, скільки реалістичний, підсилений гротескною поетикою.

Донесла карним органам на чоловіка, який утримує вдома книжки, і дружина Ґая — Мілдред. Тепер уже домівку Монтеґів спалюють ущент. Ґай Монтеґ довідався від професора Фабера про

існування відлюдників — шанувальників книг — і подався до них. Утопічні принципи збереження знань і скарбів цивілізації для майбутнього розділяв і Бредбері, великий шанувальник бібліотек. його персонажі фактично чекають на героїв, що прийдуть і змінять тоталітарний режим на кращий. Для цього нового суспільства й зберігають знання відлюдники — шанувальники книг.

Головна мета твору — підвести читача до думки про те, що науково-технічний прогрес не тільки несе добро, але, на жаль, нерідко призводить до втрати загальнолюдських цінностей.

Важке прозріння особистості в тоталітарному суспільстві

Це роман про важке прозріння особистості в тоталітарному суспільстві. Віра й надія письменника на порятунок світу пов’язані з людиною, що прозріває та стає на шлях боротьби. Один із пожежників — Ґай Монтеґ — починає замислюватися над тим, що він чинить, і ось уже він ховає за пазуху, як найдорогоціннішу святиню, приречені на вогняну смерть книжки. Спонукою до тривожних роздумів стала незвична подія: на черговому спаленні жінка — власниця будівлі й бібліотеки — відмовилася покинути улюблені книжки й загинула в пожежі.

Монтеґ знав, що йому загрожує, коли його викриють, але остаточний вибір він уже зробив раз і назавжди. Книжки варто рятувати, вони — пам’ять людства, його досвід, у них — правда про злочини, помилки, прозріння, у них — усе те, без чого людство перестає бути людяним.

Монтеґа переслідують пожежники, і він утікає з жахливого міста, у якому щодня спалахують вогнища, де згоряють книжки. Він зустрічає людей, що несуть розум багатьох людських поколінь, адже кожен із них зберігає в пам’яті якусь зі знищених книжок. Пам’ять людська не горить. Монтеґ, який виріс у середовищі пожежників (пожежниками були його дід і батько), дізнається, що є на землі й інші закони та принципи людського співжиття. Кожен повинен лишати по собі щось на світі, необхідне людям: книжку, картину, вибудувану з цегли стіну, сад, виплеканий власноруч...

Саме про таке життя мріє тепер Ґай Монтеґ. І боротиметься за нього.

Рей Бредбері показує, що будь-яка людина може змінитися, було б лише бажання. Ґай Монтеґ, головний герой книги, яскравий приклад того, як зі справного гвинтика системи він перетворюється на повноцінну особистість, і сприяє цьому дивовижний збіг обставин. Такий оптимістичний фінал роману «451° за Фа-ренгейтом» — одного з кращих творів у доробку письменника.

1. У чому полягає гуманістичний сенс назви роману?

2. Як у романі відбилися реальні факти сучасного Бредбері життя в Америці?

3. Чим пишається Монтеґ на початку роману?

4. Чому герой десять років працював пожежником, а тепер хоче змінити своє життя?

5. Що спонукало пожежника Ґая Монтеґа до переродження?

6. Відродження Монтеґа почалося з книги. Яка книга перевернула його душу? Чому він намагається врятувати саме її?

7. Монтеґ потрапляє за місто до особливих людей. Що вони роблять? Що їх об’єднує?

8. Яку роль відіграли зустрічі з ученим Фабером і сімнадцятирічною Кларісою?

9. Розкажіть про еволюцію поглядів Ґая Монтеґа. Які люди допомогли йому знайти себе?

10. Чому державі вигідно, щоб людину з чотирьох боків оточували телевізорні стіни? Що кажуть про це Бітті і Фабер?

11. Як ви вважаєте, чому небезпечними є книги, а не телевізор, який дивляться тисячі людей?

12. Що довелося пережити головному героєві після того, як він сховав у себе книги?

13. Чому «люди-книги», яких зустрів Ґай, визнали його ватажком свого маленького загону?

14. Розкажіть, яким постає майбутнє в романі Р Бредбері.

15. Підготуйте порівняльну характеристику образів Мілдред Монтеґ і Кларіси Маклеллан.

1. Як ви розцінюєте кінцівку роману? Наскільки велика в ній частка оптимізму? Як проявилася тут життєва позиція автора?

2. Як ви вважаєте, чому саме слова зі Священного Писання звучать у фіналі твору?

3. Чому літературні критики визначають жанр роману як «антиуто-пію», а брандмейстера Бітті — як антигероя?

4. Визначте жанрову своєрідність роману «451° за Фаренгейтом», аргументуйте свою думку.


ЕК. Український письменник Артем Чапай написав оповідання «233° за Цельсієм» (із посиланнями на роман Бред-бері), у якому також спалюють паперові книжки, але тепер — прихильники копірайту.

Розширюємо світогляд

Копірайтинґ (англ. copywriting — це сполучення слів copy — «рукопис», «текстовий матеріал» та writing — «написання») — професійна діяльність, написання рекламних і презентаційних текстів, реклама (пряма або прихована) товару, компанії, послуги тощо.

Термін copywriting навіть в англійській мові ще є неологізмом, його важко знайти в тлумачних словниках. Фахівця, який професійно виконує роботи з копірайтинґу (тобто написання статей — копірайту: слоганів, текстових креативів), називають копі-райтером. Назва цієї професії має ще одне трактування — «письменник рекламних і пропагандистських текстів».

ЛК. Твір став основою для театральних постановок, радіо-і телеспектаклів. назва роману, деякі ідеї твору не раз використовували в різних видах мистецтва.

Кінорежисер Франсуа Трюффо 1966 року зняв кольорову стрічку за романом Бредбері. Імовірно, із цього фільму розпочався відхід від сюжету літературного джерела.

Фільм Курта Віммера «Еквілібріум» 2002 року є найбільш вдалою екранізацією за мотивами роману Рея Бредбері. Тут багато змінено, але залишено головну ідею: держава знищує культурний спадок, дбаючи про спокій та продуктивність своїх громадян. На відміну від більшості антиутопій, герой фільму фактично самостійно перемагає систему.

2016 року фільм за твором Р. Бредбе-рі вирішив зняти американський кінорежисер Рамін Бахрані, автор стрічки «99 домівок». Він назвав свою екранізацію «новим дублем» і пообіцяв дати в кінострічці «свіжий погляд» на історію про пожежника із майбутнього, який під контролем деспотичного уряду змушений спалювати книги, але не хоче миритися з панівною ідеологією.

Деталей створення стрічки режисер не розкриває, зазначивши тільки, що наразі тривають кастинги та підготовки до зйомок. Дата презентації стрічки також залишається невідомою.

Запам’ятайте! Рей Дуґлас Бредбері — найгуманніший із фантастів, який прожив 91 рік, проте майже 50 його книжок, поза сумнівом, забезпечать авторові пророковане безсмертя. Від часу виходу друком «Марсіанських хронік» (1950) і до останнього твору прозаїк майже щороку випускав збірку оповідань і щоп’ять років — роман. Він повторював, що у дзеркалі щодня бачить щасливця, тому що успішно робить улюблену справу.

Усвідомте, що в романі «451° за Фаренгейтом» Р Бредбері попереджає про загрозу тоталітарного режиму. Він уловлює оком письменника-фантаста і відображає у своєму творі механізми, за допомогою яких держава маніпулює суспільством, формує з нього безлику масу. Один із найважливіших чинників, які роблять можливим запуск механізму такої маніпуляції,— відмова людства від читання книг.

1. Поясніть зміст і значення одного з епіграфів до тексту роману: «Якщо тобі дадуть лінійований папір, пиши впоперек» (Хуан Ра-мон Хіменес). Чи відповідають ці слова характеру Ґая Монтеґа?

2. Випишіть зі словника літературознавчих термінів визначення терміна ремінісценція. Знайдіть 3-4 ремінісценції та цитати в романі, поясніть їхні функції у творі.

Створіть порівняльну характеристику роману «451° за Фаренгейтом» та одного-двох творів інших письменників-фантастів, які ви читали, де також відтворено майбутнє. У чому ви бачите подібність і відмінності?

Любов до людини, ненависть до всього ворожого, до того, що заважає людині бути гідною цього гордого звання,— такою є рушійна сила творчості Р. Бредбері.

Бредбері — філософ. його твори завжди сповнені активними авторськими роздумами про найхарактерніші питання буття. Про Бредбері можна сказати словами Айзека Азімова: «Щоб виправдати свій погляд на майбутнє, письменник розбирає потенційні загрози, які чатують на нас, і показує, до яких серйозних наслідків вони можуть призвести. Але письменник не каже: ось що неминуче має статися. Він каже інше: ось що може статися, коли ми не вживемо заходів; якщо ж ми хочемо уникнути загрози, візьмімося за справу сьогодні, адже завтра вже може бути запізно».

 

Це матеріал з підручника Зарубіжна література 9 клас Паращич

 






^