Форми просторової організації національної економіки » mozok.click
 

mozok.click » Географія » Форми просторової організації національної економіки
Інформація про новину
  • Переглядів: 297
  • Автор: admin
  • Дата: 30-01-2018, 13:19
30-01-2018, 13:19

Форми просторової організації національної економіки

Категорія: Географія

Використовуючи власний досвід і знання, здобуті на уроках географії у 8 класі, спробуйте дати визначення поняття «комплекс».

ОСОБЛИВОСТІ просторової ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Серед просторових форм організації господарства існуютьрізні типи територіально-виробничих одиниць національної економіки. До них належать такі одиниці, як промисловий пункт, промисловийцентр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, промислова зона. Найпростішим об’єктом територіально-виробничого поділу єпромисловий пункт, який формується на базі певного виробництва йрозташованого біля нього поселення. Біля родовищ або шахт виникаютьпоселення працівників цих підприємств (мал. 10). Так сформувалися гірничі селища, шахтні містечка. Вони є характерними для регіонів, де розміщені зони видобування корисних копалин і металургійного виробництва (Придніпров’я, Донбас).

Складнішими просторовими формами організації господарства є промисловий центр і промисловий вузол. У промисловому центрі поєднується кілька промислових підприємств одного або різних видів економічної діяльності. До складу промислового вузла можуть входити десятки підприємствіз кількома населеними пунктами зі спільними об’єктами інфраструктури.Їх поєднання на невеликій території утворює територіально-виробничийкомплекс як специфічну регіональну економічну частину господарства.

Ще більшими за територією й потужнішими за виробничим потенціалом елементами національної економіки є такі територіально-виробничі утворення, як промислова агломерація, спеціалізований район, промислова зона, до складу яких входять територіально-виробничі одиницінижчого рангу.

регіональні особливості концентрації виробництва в україні.

організації національної економіки досліджує регіональна економіка, яка вивчає територіальні особливості природно-ресурсного, виробничого й соціального потенціалів; впливекономічних, адміністративних та інших чинників; системиекономічних зв’язків і розселення населення.



Економічний розвиток України, ураховуючи значну площу країни (найбільша за площею європейська країна з тих, що повністю розташовані в межах Європи), особливості розподілу природних ресурсів, населення, регіональні економічні відмінності, не може бути рівномірним. Необхідно формувати відповідні «полюси економічного розвитку» країни.Які регіони можуть виконати цю роль — сказати складно.Це можуть бути столичний регіон, Харківщина, Одещина, Прикарпаття чи Придніпров’я. Найімовірніше, роль«економічного локомотиву України» могло б «узяти на себе»Придніпров’я. Щодо цього є ряд позитивних моментів:

 

  • вигідне економіко-географічне та стратегічне розташування в центрі України;
  • високий рівень ресурсозабезпечення;
  • високий рівень концентрації виробництва;
  • наявність трьох великих економічних центрів: Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг.

 

У розвинених країнах світу в другій половині XX ст. концепція поляризованого розвитку змінила уявлення про економічний розвиток. Його вже не вважали за однорідний.

Ф. Перру визначив «полюси зростання» як агломерації підприємств, сконцентрованих у певних місцях, де економічний прогрес, підприємницька активність, інноваційний процесвідзначаються найбільшою інтенсивністю, впливаючи наінші території, які не входять до цих «полюсів».

У процесі розвитку економіки багатьох країн час від часу виникають «полюси економічного розвитку». Наприклад, у Бразилії поширений вислів: «Сан-Паулу — локомотив, щотягне всю Бразилію». Спробуйте йогопояснити.


Форми суспільної організації виробництва.

Основними формами суспільної організації виробництва є концентрація та дисперсія. Вони протилежні за своєю суттю, адже концентрація виробництва ґрунтується на зосередженні виробничого потенціалу, а дисперсія — на його розосередженні.

концентрація виробництва — це зосередження ресурсів, засобів виробництва, робочої сили й обсягу виробництва продукції на одних і тих самих підприємствах, що зумовлюєзбільшення їхніх розмірів. Вона є основною формою суспільноїорганізації виробництва. Існують чотири форми концентрації:укрупнення підприємств, спеціалізація виробництва, кооперування та комбінування.

Укрупнення підприємств — це процес зосередження виробництва на великих підприємствах. Свого часу він був обумовлений науково-технічним прогресом, коли значно збільшувалася продуктивність машин і механізмів. У наш час часто обумовлений застосуванням технічних новинок та інноваційних технологій.


Спеціалізація виробництва — це процес зосередження випуску певної продукції в окремих видах промисловості, наокремих підприємствах та їхніх підрозділах. Тобто це процесвиробництва однорідної продукції або виконання окремихтехнологічних операцій на підприємствах, в об’єднаннях абовидах діяльності. В основі спеціалізації лежить поділ праці. Адже суть будь-якого поділу праці полягає в спеціалізаціївиробника на випуску будь-якої продукції в обсягах, що перевищують його власну потребу, за одночасної відмови від виробництва іншої (також необхідної даному виробнику) продукції.Спеціалізація є поширеним явищем у машинобудуванні,целюлозно-паперовій, легкій й харчовій промисловості.

Спеціалізація виробництва проявляється у трьох формах: технологічна, предметна та подетальна спеціалізація. Технологічна здійснюється шляхом відокремлення цехів або іншихскладових виробництва з метою випуску на них лише певноговиду продукції. Приклад — прядильні, ткацькі й оздоблювальні фабрики в текстильній промисловості (мал. 11). Предметназабезпечує випуск певного виду готової продукції на одному звиробництв. Наприклад, у машинобудуванні на одному підприємстві випускають мотоцикли, на іншому — велосипеди, щена іншому — моторні човни. Подетальна спеціалізація такожхарактерна для машинобудування (коли на підприємстві випускають лише окрему деталь або групу деталей — мотори).

Кооперування як суспільна форма організації виробництва полягає в тривалих виробничих взаємозв’язках підприємств, що спільно виготовляють кінцевий продукт. Основна умова кооперування — наявністьширокої мережі подетально й технологічно спеціалізованих та організаційно відокремлених виробництв або інших суб’єктів господарювання.Кооперування властиве всім секторам національної економіки.

Комбінування є специфічною формою організації виробництва. Це процес органічного поєднання на одному підприємстві (комбінаті) багатьох виробництв, що належать до різних видів економічної діяльності.

Дисперсія — це форма організації виробництва, що ґрунтується на його розосередженні. Такий процес приводить до появи широкої мережі малих і середніх підприємств. Серед них «виживають» економічноефективніші, тобто технічно й технологічно передові, спеціалізовані,мобільніші підприємства, які впливають на зміну кон’юнктури ринку.Створення й функціонування надміру великих підприємств часто є недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних і соціальних міркувань.Це призводить до посилення монополізму та заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому й національному ринках.

Конверсія є суспільною формою організації виробництва, що характеризується істотним перепрофілюванням виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвиткуекономіки. В Україні існує понад 500 конверсійних програм. Раніше такі програми були пов’язані з перепрофілюванням підприємстввійськово-промислового комплексу, нині це переважно перепрофілюван-ня підприємств чорної металургії, важкого машинобудування та хімічноїпромисловості з метою зниження рівня їхніх енерговитрат або у зв’язкуз переходом на нові види сировини.

Диверсифікація є формою організації виробництва, що забезпечує одночасний розвиток різних, непов’язаних видів виробництв, розширення асортименту продукції в межах одного підприємства. Диверсифікація відображає процес розширення підприємницької діяльності. Підприємство під час диверсифікації використовує власні нагромадження не тільки для підтримки тарозвитку свого основного бізнесу, а й для випуску нових видів продукції.

ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК

1. Промисловий пункт, промисловий центр, промисловий вузол, агломерація, спеціалізований район, промислова зона є формами просторової організації національної економіки.

2. Предметом дослідження регіональної економіки є відносини, якісклалися в результаті дії територіального поділу праці.

3. Основними формами суспільної організації виробництва є концентрація та дисперсія.

ЗНАЮ, розумію, вмію пояснити

1. Які форми просторової організації національної економіки ви знаєте?

2. У чому полягає відмінність між промисловим пунктом і промисловим вузлом?

3. Сформулюйте, що досліджує регіональна економіка.

4. Назвіть основні форми суспільної організації виробництва.

5. Назвіть і схарактеризуйте основні різновиди концентрації виробництва.

6. Зіставте різновиди спеціалізації й наведіть приклади, у яких видах економічноїдіяльності її застосовують.

 

Це матеріал з підручника Географія 9 клас Надтока, Топузов

 






^