mozok.click » Правознавство » Народовладдя в Україні
Інформація про новину
  • Переглядів: 1355
  • Автор: admin
  • Дата: 8-09-2017, 08:28
8-09-2017, 08:28

Народовладдя в Україні

Категорія: Правознавство

ПРИГАДАЙТЕ!

1. Що таке держава?

2. Що являє собою механізм держави?

3. Що називають функціями держави?

ОСНОВНЕ ПОНЯТТЯ: орган державної влади.

1. На яких засадах здійснюється державна влада в Україні

ЗАВДАННЯ. Попрацюйте із джерелом права. Ознайомтеся зі статтями Основного Закону України. Які принципи організації державної влади в них викладено?

Україна є демократичною державою, відповідно, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Він може здійснювати її безпосередньо у визначених законом випадках, однак найчастіше влада реалізується через систему спеціально створених органів — органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Органи державної влади — організаційно відокремлені елементи механізму держави, які наділені визначеним законодавством обсягом повноважень із метою виконання функцій держави.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

ПРИГАДАЙТЕ! У якій правовій пам'ятці, створеній на українських землях, міститься принцип поділу влади на три гілки?

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України.

Виконавча гілка влади представлена Кабінетом Міністрів України, центральними та місцевими органами виконавчої влади. Повноваження центральних органів виконавчої

влади поширюються на територію всієї держави, повноваження місцевих органів виконавчої влади — тільки на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Місцеві органи виконавчої влади представляють центральні органи виконавчої влади в регіонах.

Судова гілка влади представлена системою судів, найвищим із яких є Верховний Суд.

Особливим органом державної влади є Президент України, який є главою держави і не входить безпосередньо до жодної з гілок влади.

Основний Закон встановлює механізм стримувань і противаг, який унеможливлює захоплення влади однією з гілок влади або посадовою особою, запроваджує особливу процедуру призначення посадових осіб органів держави, забезпечує прозорість функціонування владних інститутів і можливість контролю за їх діяльністю.



У Конституції України передбачені такі інститути системи стримувань і противаг:

1) право «вето» Президента України на законопроект, прийнятий Верховною Радою України;

2) імпічмент Президента України з боку Верховної Ради України, що призводить до його усунення з посади;

3) прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, яка має наслідком його відставку;

4) участь Верховної Ради України у формуванні Конституційного Суду України (призначення третини складу);

5) контроль Конституційного Суду України за відповідністю Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів

України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

6) парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини (ом-будсменом) за дотриманням конституційних прав і свобод людини тощо.

2. Як здійснюється волевиявлення народу в Україні

Відповідно до Конституції України, тільки народ може довірити здійснювати владу обраним ним особам. Основний Закон визначає шляхи здійснення народом свого права на народовладдя: висловлювати свою волю, здійснювати владу безпосередньо (пряма демократія) або через своїх представників (представницька демократія).

Відповідно до статті 69 Конституції України, народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів та інших рішень із найважливіших питань загальнодержавного або місцевого значення.


Проведення референдумів регламентується Конституцією України й Законом України «Про всеукраїнський референдум» (6 листопада 2012 р.). Розрізняють всеукраїнський (загальнодержавний) референдум і місцевий референдум.

Право голосу на референдумі мають усі громадяни України, що досягли 18 років, крім осіб, що визнані судом недієздатними. Також проводяться консультативні опитування, що мають подібну до референдуму процедуру організації, але рішення таких опитувань не мають юридичного значення.

Результати народного волевиявлення на всеукраїнському референдумі є обов’язковими.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України та Президентом України відповідно до їхніх повноважень.

Крім цього, він може бути проголошений із народної ініціативи на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, що мають право голосу (якщо підписи щодо проведення референдуму зібрано не менш ніж у двох третинах областей, не менш як по 100 тисяч підписів у кожній). Лише на всеукраїнському референдумі вирішуються питання про зміну

території України. Також на всеукраїнський референдум можуть виноситись питання затвердження Конституції та змін і доповнень до неї, прийняття, зміни та скасування законів тощо. Проведення референдуму не допускається щодо законопроектів із питань податків, бюджету та амністії.

В Україні всеукраїнський референдум проводився двічі: 1 грудня 1991 р. (щодо затвердження Акта проголошення незалежності України) і 16 квітня 2000 р. (про внесення змін до Конституції України, його рішення так і не були втілені).

На місцеві референдуми виносяться питання, що входять до відання місцевого самоврядування.

Вибори — це спосіб формування керівних органів держави. Виборчим правом вважають систему правових норм, що регулюють порядок формування виборних державних органів і здійснення виборцями своїх прав.

Вибори є основним принципом організації державного механізму та системи місцевого самоврядування. Шляхом виборів, зокрема, формуються парламент — Верховна Рада України, представницький орган Автономної Республіки Крим і представницькі органи місцевого самоврядування; заміщується пост Президента України та посади сільських, селищних, міських голів, старост. У демократичній державі з республіканською формою правління взагалі не може бути органів, які набували б владних повноважень в інший спосіб, ніж пряме чи опосередковане волевиявлення народу.


У Конституції України (стаття 7) закріплені основні принципи виборчого права: вибори до органів державної влади й місцевого самоврядування мають бути вільними й відбуватися на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Тільки за умови дотримання цих принци-

пів, які є обов’язковими для виборів будь-якого рівня, можливі дійсно демократичні вибори. Поряд із цим у законах про окремі види виборів закріплюються й інші принципи, які не суперечать згаданим, а доповнюють їх, зокрема принципи гласності, відкритості, свободи агітації тощо.

Вільність виборів означає, що ніхто не має права чинити будь-який фізичний або психічний тиск на виборців.

Загальне виборче право передбачає, що кожний громадянин України, який досяг 18 років, має право голосу під час проведення виборів і референдумів.

Виборче право поділяється на активне і пасивне. Активне виборче право означає право обирати, а також висувати кандидатів у Президенти України й депутати всіх рівнів. Пасивне виборче право означає право бути обраним на певну посаду. На відміну від активного виборчого права, воно має додаткові вікові вимоги до кандидатів (для народного депутата — досягнення 21 року, для Президента України — 35), а також вимоги щодо проживання в Україні протягом певного часу, володіння державною мовою та деякі інші.

Рівне виборче право передбачає, що кожний виборець може отримати однакову з іншими виборцями кількість бюлетенів для голосування незалежно від соціального, матеріального стану та будь-яких інших обставин.

Пряме виборче право означає, що кандидатів у депутати всіх рівнів в Україні, Президента України обирають безпосередньо виборці.

Таємне голосування передбачає, що ніхто не має права контролювати волевиявлення громадян. Своє право вони реалізують у спеціальних приміщеннях або кабінах, обладнаних для таємного голосування.

Виборча система — це встановлений національним законодавством порядок організації і проведення виборів до представницьких органів державної влади, місцевого самоврядування і здійснення громадянами своїх виборчих прав.

Пропорційна виборча система передбачає висування кандидатів до законодавчих і представницьких органів від партій і блоків списком. Кількість кандидатів, що проходять від того чи іншого блоку або партії, залежить від відсотка голосів, який вони набрали. Таким чином, голосують не за окремого кандидата, а за партію або виборчий блок.

Мажоритарна система передбачає поділ держави на окремі одномандатні округи, у кожному з яких населення обирає одного кандидата з кількох. Обраним є той кандидат, який набрав більшість голосів виборців.

Змішана система передбачає комбінування цих двох систем: частина депутатів обирається за мажоритарною системою, частина — за пропорційною.

На парламентських виборах 1994 р. в Україні застосовувалася мажоритарна виборча система, у 1998 та 2002 рр. вибори до Верховної Ради України проходили за змішаною системою: 225 народних депутатів обиралися за пропорційною системою, 225 — за мажоритарною. У 2006 та 2007 рр. народні депутати обиралися за пропорційною системою. У 2012 та 2014 рр. представників Верховної Ради України знову обирали за змішаною системою.

Урегульовану правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їхніх колективів і груп із підготовки й проведення виборів називають виборчим процесом.

Виборчий процес містить такі етапи:

1) Складання списків виборців.

2) Утворення територіальних виборчих округів. Територіальний виборчий округ включає один або кілька районів, міст, районів

у містах. Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймається Центральною виборчою комісією.

3) Утворення виборчих дільниць. Для підготовки й проведення голосування та підрахунку голосів виборців територія села, селища, міста, району в місті, що входить до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці. Виборча дільниця може бути звичайною, спеціальною або закордонною.

4) Утворення виборчих комісій.

5) Висування та реєстрація кандидатів у депутати.

6) Проведення передвиборчої агітації.

7) Голосування.

8) Підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування.

9) Установлення результатів виборів. Офіційне оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів відбувається не пізніше ніж на п’ятий день від дня встановлення результатів виборів у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

ВИСНОВКИ

• Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

• Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Із метою недопущення незаконного захоплення влади в Україні діє система стримувань і противаг.

• Безпосередньо владу народ здійснює через вибори та референдум. Вибори є способом формування виборних органів державної влади (Президент України, Верховна Рада України) та органів місцевого самоврядування. Референдум — це спосіб прийняття громадянами шляхом голосування законів та інших рішень із найважливіших питань загальнодержавного або місцевого значення.

1. Дайте визначення поняття «орган державної влади».

2. Які органи державної влади в Україні належать до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади?

3. Доповніть схему «Форми здійснення народовладдя в Україні».

5. Цікава ваша думка! Напишіть твір-роздум за темою «Поділ державної влади на гілки». У своїй роботі висвітліть такі питання: 1) Чому поділ влади на гілки вважається одним із базових принципів сучасної демократії? 2) Як і чому виник поділ державної влади на гілки? 3) Як цей принцип реалізується в Україні? 4) Чи означає поділ державної влади на гілки їх повне відокремлення? Чому?

 

Це матеріал з підручника Основи правознавства 9 клас Святокум поглиблений рівень

 






^