mozok.click

Макроелементи й мікроелементи. Хімічні елементи, які містяться в живих організмах, відповідно до їх кількості поділяють на дві групи: макроелементи та мікроелементи.

Особливості будови молекул органічних речовин. У сучасній хімії органічними речовинами називають усі сполуки, до складу яких входить хімічний елемент Карбон (виняток: карбіди, карбонатна кислота, карбонати, оксиди Карбону та ціаніди). Крім невід'ємних для всіх органічних сполук Карбону й Гідрогену, в них майже завжди наявний Оксиген, рідше — Нітроген. 

Біологічні полімери. Одна з характерних особливостей будь-якого живого організму чи клітин, з яких він побудований, — це хімічний склад, основу якого становлять біологічні полімери. Полімерами (від грец. полі — багато і мерос — частина) називають будь-які гігантські молекули, що складаються з однакових частин — мономерів (від грец. монос — одині мерос — частина) — доволіпростих органічних молекул,які здатні взаємодіяти між собою і повторюються сотні, тисячі та навіть мільйони разів, утворюючи дуже довгі ланцюги.

Білки. Білки — це одна з груп біологічних полімерів, мономерами яких є амінокислоти. Зазвичай їх молекулярна маса становить тисячі а. о. м., однак, як виняток, трапляються білки, що досягають мільйонних значень. Білки були виділені в окремий клас біологічних молекул ще у XVIII ст., коли було виявлено їх унікальнувластивість перетворюватися на желеподібну речовину під час нагрівання чи впливукислот.

Головні групи білків. Усю різноманітність білків відповідно до будови поділяють на дві групи: прості — протеїни (від грец. протос — перший) і складні — протеїди (від протеїни) (від грец. протос та ейдос— вигляд). Протеїни — це білки, що складаються лише з амінокислот. Вони беруть участь у формуванні генетичного апарату клітини, визначаючи укладання ДНК у хромосомах;

Нуклеїнові (від лат. нуклеус — ядро) кислоти — це біологічні полімери, до складу яких, окрім найбільш поширених у клітинах живих організмів елементів(С, Н, О, N), неодмінно входить Фосфор (Р). Нуклеїнові кислоти переважно зосереджені в ядрі клітини, де їх уперше виявили. Із цим пов’язане походження їх назви. Вони обов’язково містяться в клітинах усіх живих організмів.

Функція ДНК. Питання про речовину, з якої побудовані гени, залишалось нез’ясованим навіть тоді, коли генетики вже зробили свої перші й, мабуть, головнінаукові відкриття. Спочатку вчені вважали, що роль речовини-носія спадковості відіграють особливі білки, що містяться в ядрі. Адже серед біологічних молекул саме білки мають найрізноманітнішу будову, а тому, на перший погляд, можуть забезпечити успадкування величезного числа ознак і функцій, властивих будь-якому організму.

Історична довідка. Першою людиною, яка побачила клітину, був Роберт Гук (1635-1703). Трапилося це в 60-х роках XVII ст. Якось він нарізав корок тонкими скибочками і заради цікавості розглянув їх за допомогою тогочасного мікроскопа (відгрец. мікрос — малий, скоп — спостерігаю), який у ті часи використовували лише для світських розваг.

Загальний план будови клітин. Клітини одноклітинних і багатоклітинних організмів, тварин і рослин дуже різноманітні за розмірами та формою.

В одному організмі можуть існувати клітини кулястої, еліпсоїдоподібної, видовженої, зіркоподібної та інших форм. їх об’єм в одному організмі може різнитися в мільйони разів! Але всі клітини, незважаючи на їх величезну різноманітність, мають загальнийплан будови.

Цитоплазма — основна за об’ємом частина тваринної чи рослинної клітини, яка розташована між клітинною мембраною та оболонкою ядра і є безбарвною напіврідкою речовиною, що містить чимало різноманітних органел — структур клітини певного функціонального призначення. Насправді цитоплазма єскладною системою відсіків, каналів, лабіринтів, утворених плазматичною мембраною, що занурені в щільну напіврідку речовину — матрикс цитоплазми.