mozok.click

Декоративні мотиви, використання спіралеподібних ліній, багатство квіткового орнаменту - це визначальні риси нового вишуканого стилю, який установився в кінці XIX - на початку XX століття у європейському мистецтві. У Франції його називали «ар нуво», у Німеччині - «юргенд-стиль», в Австрії - «сецесіон», а в Англії та деяких інших країнах цей стиль отримав назву модерн (від франц. moderne - «сучасний»).

Здатність людини творити художні образи, утілювати на полотні, звуками, пластикою побачене, пережите, а інколи й глибоко підсвідомо занурене яскраво виразилася в такому різному, повному протиріч мистецтві XX століття. За кожним образом стояли не лише майстерність творця, але й прагнення досконалості, пошук утрачених традицій і водночас винайдення нових художніх засобів.

У розмаїтті мистецтва модернізму одні митці прагнули докорінно переосмислити естетичні ідеали та погляди на закони творчості (і нерідко тяжіли до зображення негативних моментів життя буремної епохи), інші -творили світлі життєві образи, оспівуючи красу природи, жіночу вроду, кохання тощо. Чимало художників ідеалізували й романтизували дійсність. Таке мистецтво спиралося радше на досягнення минулих епох, ніж на модерні пошуки, інколи дивно поєднуючи традиції та інновації.

Історія людства позначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них дістала назву доби постмодернізму, у якій отримали найзриміше втілення характерні риси нашої сучасності. Можна сказати, що, подібно до того, як світогляд і настрої суспільства початку XX століття знайшли своє яскраве вираження в мистецтві модернізму, аналогічно наша сучасність знаходить своє найбільш сильне відображення в мистецтві постмодернізму.

Пошуки можливостей відображення рухливості й динамічності навколишньої дійсності хвилювали людину з давніх часів. Ще в наскельних зображеннях первісної людини трапляються серії малюнків із відтворенням послідовності певних дій, що відображали етапи руху. Згодом художники постійно прагнули передати динаміку розгортання подій. Отже, ідея відтворення рухомого зображення виникла не на безплідному ґрунті, а була підготовлена всім попереднім розвитком культури.

Кіно, увірвавшись у всесвіт людини і ставши для багатьох частиною життя, за століття перетворилося із чорно-білого німого ролика на феєричне видовище, головною метою якого є максимально занурити глядача в дію кінофільму.

Більшість людей на планеті не байдужі до кінематографа. Чому так відбувається? Чому кіно так стрімко ввірвалося в наше повсякденне життя і ось уже впродовж понад століття посідає в ньому почесне місце? Напевно, завдяки сильному емоційному впливу цього виду мистецтва на людину, можливості під час перегляду фільму переживати безліч різноманітних вражень і відчуттів.

Скільки часу ви проводите біля телевізора або екрана комп’ютера? Екран заполонив наше життя, і ми навіть не уявляємо існування без нього. Кіно, телебачення, відео, світлодіодні вуличні екрани, рекламні відеомонітори в торговельних та розважальних центрах, технічно модернізовані кіноекрани, телевізори, комп’ютерні дисплеї, мобільні телефони та смартфони ввійшли в наше життя й заволоділи нашим часом.

«Без минулого нема майбутнього» - ця істина часто-густо забувається. Зберегти культурну спадщину, зробити її загальнодоступною, щоб долучити до загальнолюдських цінностей, зокрема, молоде покоління, - ось мета, для досягнення якої здійснюються різноманітні державні (і міждержавні) програми, заходи, створюються музеї, мистецькі галереї, бібліотеки, архіви тощо.

Розвиток кінематографа й телебачення сприяв активній популяризації мистецтва. Зокрема, стали доступними для великої глядацької аудиторії різноманітні мистецькі події, що відбуваються у світі. Фестивалі, театральні прем’єри, концерти класичної або естрадної музики, які ми хотіли б відвідати, але через великі відстані чи інші обставини не можемо цього зробити, саме завдяки телебаченню приходять до нас - і ми насолоджуємося мистецтвом, не виходячи з дому.