mozok.click

Для цього поспостерігаємо, наприклад, як розчиняється доданий у чай цукор. Потрапляючи у воду, молекули цукру, які перебувають на поверхні кристалів цукру, утворюють із молекулами води міжмолекулярні водневі зв’язки.

Існують речовини, які змішуються в будь-яких співвідношеннях, наприклад спирт і вода. Взаємна розчинність інших речовин обмежена.

Наприклад, візьмемо склянку з водою й додамо небагато (кілька кристаликів) кухонної солі. Сіль добре розчиняється. Осаду на дні склянки немає. Можна додати ще кілька кристаликів. Сіль знову вся розчиниться. Вочевидь таку саму операцію можна виконати ще кілька разів.

Готуючи насичені розчини, ми говорили, що в якийсь момент речовина перестає розчинятися. Так, наприклад, за температури 25 °С у 100 г води розчиняється 35,9 г натрій хлориду. Якщо ми насиплемо більше солі, то вона не розчинятиметься, а залишатиметься на дні посудини. Однак цукру в 100 г води за тих самих умов розчиняється близько 200 г. Тому говорять про різну розчинність речовин.

Часто в хімічних лабораторіях і на виробництві використовують розчини речовин, причому, як правило, основним реагентом є розчинена речовина. Як у цьому випадку проводити хімічні розрахунки за рівняннями реакцій?

Ще на зорі вивчення електричних явищ учені помітили, що струм можуть проводити не тільки метали, але й розчини. Але не будь-які. Так, водні розчини кухонної солі й інших солей, розчини сильних кислот і лугів добре проводять струм. Розчини оцтової кислоти, вуглекислого газу проводять його набагато гірше. А от розчини спирту, цукру й більшості інших органічних сполук електричний струм зовсім не проводять.

Теорія Арреніуса, з одного боку, пояснювала, чому розчини електролітів проводять струм, а з іншого — свідчила про збільшення числа частинок у розчині. Наприклад, у розчині алюміній сульфат Al₂ (SO₄ )₃ розпадається відразу на п’ять йонів: два катіони Алюмінію Al³+ і три сульфат-аніони SO4^-. Чому так? 

Змішуючи розчини речовин, ми маємо розуміти, що по суті в хімічну взаємодію будуть вступати йони, на які ці речовини дисоціювали. Тому, враховуючи дисоціацію електролітів у розчинах, рівняння багатьох реакцій можна записати в йонній формі. Таку форму запису називають йонним рівнянням реакції.

Йонне рівняння показує, які саме йони беруть участь у реакції.

Хіміки часто мають потребу визначити склад речовини. Якщо речовина електроліт, то завдання зводиться до визначення йонів, на які дисоціює ця речовина в розчині. Для цього існують якісні реакції.

ЗНАЙОМИМОСЯ З ОКИСНО-ВІДНОВНИМИ РЕАКЦІЯМИ

Окисно-відновні реакції — це такі реакції, під час яких змінюються ступені окиснення елементів.