mozok.click » Біологія » Додатки до підручника Біологія 7 клас Соболь
Інформація про новину
  • Переглядів: 920
  • Автор: admin
  • Дата: 14-12-2017, 17:31
14-12-2017, 17:31

Додатки до підручника Біологія 7 клас Соболь

Категорія: Біологія

 

Навчаємося пізнавати

Додаток 1

МЕТОДИ НУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ УЧНІВ

Науковий опис - фіксування певними способами суттєвих ознак об’єкта, явища або результатів дослідження. За допомогою опису зібрана інформація перетворюються на мову понять, знаків, схем, малюнків, графіків і цифр, приймаючи таким чином форму, зручну для подальшого опрацювання (систематизації, класифікації й узагальнення). Правило-орієнтир використання опису передбачає такі основні дії:

1. Визначення об’єкта, явища, збір інформації, результатів дослідження, які підлягають описуванню.

2. Вибір способу фіксування інформації, результатів дослідження.

3. Створення плану для опису визначених об’єктів чи явищ.

3. Проведення опису.

4. Формулювання висновку.

Спостереження - цілеспрямоване й організоване дослідження об’єктів чи явищ для точного й повного виявлення їхніх ознак. Це найпростіший метод наукового дослідження, який часто є основою чи складовою частиною інших методів. Правило-орієнтир використання методу спостереження передбачає такі основні дії:

1. Визначення й чітке формулювання завдань для спостереження.

2. Визначення певних ознак об’єктів чи явищ для цілеспрямованого спостереження.

3. Складання плану проведення спостереження (хід роботи).

4. Проведення активного спостереження із застосуванням вимірювання, зарисовування, замальовування, фотографування, засушування тощо.

5. Визначення форми запису спостережень (у вигляді таблиці, щоденника тощо), який можна здійснювати за пунктами: а) місце спостереження; б) дата спостереження; в) час спостереження; г) зміст подій, за якими спостерігають.

6. Опис (у випадку описового спостереження) або порівняння (у випадку порівняльного) результатів спостереження. Оформлення їх у вигляді письмового звіту, альбому рисунків, малюнків, фотографій, колекції, гербарію, мультимедійної презентації тощо.

Порівняння — зіставлення об’єктів чи явищ для встановлення їх подібності і відмінності. Метод порівняння є основою мислення, усіх методів творчої та наукової діяльності. Правило-орієнтир використання методу порівняння передбачає такі основні дії:

1. Встановлення мети порівняння.

2. Визначення об’єктів чи явищ для порівняння.

3. Виділення ознак для порівняння.

4. Створення плану порівняння.

5. Знаходження подібності (при частковому порівнянні шляхом зіставлення), відмінності (при частковому порівнянні шляхом протиставлення), подібності та відмінності (за повного порівняння).

6. Формулювання висновку з порівняння.

Вимірювання - визначення числового значення певноі величини об’єкта чи явища за допомогою одиниці виміру. Порядок вимірювання передбачає такі основні дії:

1. Визначення мети вимірювання

2. Вибір об’єктів та його кількісних ознак для вимірювання.

3. Визначення фізичних величин та одиниць їх вимірювання за певною системою одиниць.

4. Створення плану проведення вимірювання

5. Організація вимірювання з використанням певних приладів, пристосувань тощо. Вимірювання слід здійснювати декілька разів для отримання об’єктивних результатів.

6. Проведення статистичної обробки результатів з визначенням середньої величини досліджуваних ознак.

 



Експеримент (дослід) - вивчення об’єктів (явищ) на основі зміни дослідником умов їхнього існування (проходження) й організації спостереження за наслідками цих змін. Експеримент може проводитися з метою визначення нових якостей об’єкту (дослідницький експеримент), перевірки правильності теоретичних положень (перевіряючий експеримент), демонстрації явища (демонстраційний чи ілюстративний експеримент). Порядок проведення експерименту передбачає такі основні дії:

1. Постановка проблеми, тобто визначення складного питання, яке потребує вивчення.

2. Створення робочої гіпотези, тобто припущення на основі певних спостережень, яке могло б дати відповідь на це питання.

3. Проведення експерименту за схемою: а) організація контрольного варіанту - варіант досліду за незмінених умов, з яким порівнюють результати інших варіантів; б) організація експериментального варіанту - варіант (варіанти) досліду за змінених умов, який (які) порівнюють з контрольним варіантом.

4. Організація активного спостереження із застосуванням вимірювання, зарисовування, замальовування, фотографування тощо.

5. Порівняння отриманих результатів із припущеними, які пропонувалися перед початком експерименту.

6. Формулювання висновків.

Проектування - організоване самостійне дослідження певної проблеми чи завдання з метою створення пропозицій (план, задум, влаштування, заснування, конструювання) для вирішення проблеми чи завдання. Правило-орієнтир використання методу проектів передбачає такі основні дії:

1. Формулювання робочої гіпотези (припущення), запитання, завдання по темі проекту (міні-проекту).

2. Вибір об’єктів дослідження.

3. Визначення мети та завдань дослідження.

4. Збір інформації та проведення дослідження.

5. Обробка результатів дослідження.

6. Підсумок роботи й підготовка пропозицій у вигляді письмового звіту, презентації, захисту, задуму тощо.


 

Додаток 2

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ УМІНЬ УЧНІВ

Основні правила виконання рисунків у біології

Результати вивчення біологічних об’єктів неозброєним оком, за допомогою лупи чи мікроскопа можна оформити у вигляді рисунка. Основними правилами роботи з рисунками є:

1. Рисунок має бути акуратним і виразним, його деталі зображаються точно й чітко. Рисувати потрібно лише те, що ви дійсно бачите, а не те, що вам здається, що ви бачите. Копіювати рисунок з книги, а тим більше перебивати його не можна.

2. Засобами зображення є лише крапки та лінії. Кожну лінію потрібно продумати й лише потім провести без відриву від паперу. Рисунки в біології не штрихують і здебільшого не розфарбовують.

2. Виконують рисунок простим, гарно загостреним олівцем середньої м’якості (позначені ТМ або НВ).

3. Рисунок має бути великим за розміром: чим більше елементів містить біологічний об’єкт, що розглядається, тим більшим має бути рисунок. Пропорції загального розміру рисунка і його деталей слід обов’язково зберегти.

4. На рисунку роблять позначення за допомогою прямих тонких ліній або стрілок, які не повинні перехрещуватися. Елементи позначаються цифрами чи маленькими буквами.

5. Кожний рисунок повинен мати назву, вказівки про збільшення та пояснювальну характеристику позначених елементів.

Основні правила роботи з ручною лупою

Найпростішим збільшувальним приладом є лупа, яка складається зі збільшувального скла та оправи з ручкою. Вона збільшує предмети в декілька разів.

1. Ручну лупу потрібно тримати близько до ока.

2. Біологічний об’єкт наближайте до лупи (чи лупу до об’єкта) до тих пір, поки не отримаєте чіткого зображення.

3. Для визначення збільшення на лупі вказують її кратність.

Основні правила роботи з мікроскопом

Мікроскопи - це збільшувальні прилади для вивчення дрібних предметів, які невидимі неозброєним оком. Світлові мікроскопи за допомогою світлових променів можуть збільшувати в 3 000 разів, а електронні, у яких збільшене зображення одержують за допомогою пучка електронів, - у сотні тисяч і мільйони разів. У роботі зі світловими мікроскопами слід дотримуватися певних правил:


1. Роботу з мікроскопом починайте, здійснюйте й завершуйте лише з дозволу вчителя.

2. Перед початком роботи з мікроскопом звільніть стіл від усього зайвого, а всі потрібні для заняття предмети розмістіть праворуч від мікроскопа.

3. Поставте мікроскоп у робоче положення. Для цього:

а) поверніть мікроскоп тубусотримачем до себе й розташуйте його проти лівого плеча;

б) установіть у робоче положення об’єктив; за допомогою великого гвинта розташуйте об’єктив над столом і звертаєте увагу на його збільшення (за наявності декількох об’єктивів поставити в робоче положення об’єктив малого збільшення);

в) установіть у робоче положення дзеркало; дивлячись лівим оком в окуляр, поверніть дзеркало так, щоб поле зору було яскраво й рівномірно освітлене; праве око не закривайте, щоб усе навантаження не припадало на ліве око, що може спричинити перевтому м’язів ока;

г) перевірте наявність окуляра й зверніть увагу на його збільшення (наприклад, 7х); спеціальною серветкою протріть об’єктив, дзеркало та окуляр.

4. Роботу з мікропрепаратом слід організовувати в такому порядку:

а) розмістіть препарат на предметному столику так, щоб предмет дослідження був під об’єктивом; закріпіть предметне скло однією клемою;

б) для більш чіткого зображення об’єкта використайте діафрагму, що регулює освітлення;

в) дивлячись збоку та повертаючи гвинт від себе, обережно розташуйте об’єктив на відстані 3-4 мм від накривного скельця;

в) дивлячись лівим оком в окуляр, плавно поверніть гвинт на себе до появи чіткого зображення;

г) перемістіть препарат у центр зору для вивчення необхідного місця об’єкта й перевірте його закріплення клемами;

д) закінчивши роботу, зніміть препарат.

5. Кратність збільшення об’єкта визначають, перемножуючи збільшення окуляра на збільшення об’єктива (наприклад, якщо на окулярі позначка 7х, а на об’єктиві 20х, то кратність збільшення буде 7 х 20 = 140).

6. Після закінчення роботи мікроскоп закривають від пилу й ставлять на постійне місце.

7. Перед перенесенням мікроскопа переконайтеся в тому, що всі його деталі добре закріплені.

Основні правила визначення назви тварини

Визначення назви тварини здійснюється за допомогою атласів, визначників, діагностичних таблиць, найпростішими з яких є дихотомічні таблиці. Ці таблиці складаються з пронумерованих парних тверджень (тези і антитези), які утворюють ступінь. Визначення тварин, як правило, у таких таблицях здійснюється за ознаками, які легко розрізняються.

1. Ознаки, які в таблицях (картках) позначаються порядковими номерами (1, 2, 3, ...), називаються тезами.

2. Ознаки, які перераховані за знаком 0, називаються антитезами.

3. Цифри з лівого боку позначають номер ступеня, цифри з правого боку показують, на який ступінь переходити, якщо названі ознаки відповідають ознакам певної тварини.

4. Показник, що йде за цифрою, разом з тим, що йде за знаком 0, прийнято називати ступенем.

5. Порядок визначення тварини включає такі дії:

а) прочитайте тезу й антитезу 1-го ступеня й вирішіть, що більше відповідає ознакам тварини, яку визначаєте;

б) наприкінці обраної тези чи антитези стоїть цифра нового ступеня, на який і потрібно перейти;

в) на новому ступені продовжуйте таке ж порівняння тези й антитези з ознаками тварини, яку визначаєте;

г) на якомусь ступені обрана вами теза чи антитеза вкаже на назву тварини.

 

Це матеріал з підручника Біологія 7 клас Соболь

 






^