mozok.click

Усна народна творчість, або фольклор (з англ. folk-lore — народне слово, народна мудрість) — різножанрові твори, що виникли в сиву давнину в певному середовищі й передавалися з уст в уста.

Авторів пісень, казок, балад і легенд здебільшого ніхто не знав. Талановиті оповідачі й співці, виконуючи фольклорні твори, уводили в них нових героїв, додавали слова, які вживаються тільки на певній території (діалектизми), іноді скорочували текст — у такий спосіб вони їх відшліфовували. З огляду на це пісні, казки, легенди й інші фольклорні жанри побутують у багатьох варіантах. Не всі твори фольклору дійшли до наших днів, адже регулярно збирати й записувати їх почали лише у ХУІІІ-ХІХ ст.

Ознаки народних творів:

• усна форма творення й побутування;

• традиційність;

• колективність;

• варіантність;

• анонімність.

У фольклорі відображено національний характер, світогляд і менталітет, працю, побут і мрії українців. Отже, це явище національне.

3.

Розгляньте таблицю й виконайте завдання.

A. Назвіть ті жанри, які ви не вивчали в попередніх класах. Б. Коротко охарактеризуйте кожен жанр фольклору.

B. Виконайте в робочому зошиті тестове завдання¹.

4.

Опрацюйте літературно-критичний матеріал.

Найчисленніша група серед родинно-побутових творів — пісні про кохання. Пісні про кохання передають найінтимніші стосунки між закоханими — від ніжної любові до ненависті. Взаємини хлопця й дівчини переплітаються зі ставленням до їхніх стосунків членів родин закоханих: сестер, братів, батьків, а також сусідів, друзів і ворогів. Окрім цікавого змісту, пісні про кохання мають досконалу поетику.

Поетика (з грецьк. майстерність творення) — це особливості художньої форми фольклорних і літературних творів (будова, художні засоби, римування та ін.).

Особливості художньої форми народних ліричних пісень:

• стислість викладу;

• традиційні художні засоби (епітет, художній паралелізм, порівняння, вигуки);

• просте римування;

• задушевність, лірична тональність мелодії;

• проста мелодія;

• повтори (рефрен, тавтологія, анафора, епіфора).

Епітет — художнє означення: золоті руки, темна душа. У фольклорних творах часто вживають постійні епітети: червона калина, карі очі, чорні брови, сизий орел.

Художній паралелізм — паралельне зображення явищ природи й почуттів:

Цвіте терен, цвіте терен, Хто в любові не знається,

А цвіт опадає. Той горя не знає.

Порівняння — зіставлення одного предмета чи явища з іншим, чимось подібним до нього: [очі] «темні, як нічка, ясні, як день».

5.

Прочитайте пісні та літературно-критичний матеріал до них. Виконайте завдання.

МІСЯЦЬ НА НЕБІ, ЗІРОНЬКИ СЯЮТЬ

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує — серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба —

Все про кохання, все про любов.

Як ми любились та й розійшлися, Тепер навіки зійшлися знов.

Ой очі, очі, очі дівочі,

Темні, як нічка, ясні, як день!

Ви ж мені, очі, вік вкоротили,

Де ж ви навчились зводить людей?

Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» починається романтичним пейзажем, у якому наявні народні символи: місяць — хлопець, козак; зоря — дівчина-красуня; човен символізує життєву дорогу. Дівчина співає пісню, пливучи в човні, а серце козака мліє від кохання до неї. Провідний мотив пісні — торжество кохання, попри тимчасову розлуку молодої пари.

Пісню оздоблено художніми засобами, традиційними для фольклорних творів: порівняннями (як нічка, як день), повторами («Пісня та мила, пісня та люба — / Все про кохання, все про любов»),

риторичними звертаннями й питаннями («Ви ж мені, очі, вік вкоротили, /Де ж ви навчились зводить людей?»).

Пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють» популярна й нині. Науковці вважають, що вона належить до пісень літературного походження (щоправда, автор пісні невідомий).

А. Словесно домалюйте пейзаж, використавши рядки з пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють».

ЦВІТЕ ТЕРЕН, ЦВІТЕ ТЕРЕН

Цвіте терен, цвіте терен, Ой візьму я кріселечко,

А цвіт опадає. Сяду край віконця,

Хто в любові не знається, І ще очі не дрімали,

Той горя не знає. А вже сходить сонце.

А я, молода дівчина, Хоч дрімайте, не дрімайте —

Та й горя зазнала, Не будете спати,

Вечероньки не доїла, Десь поїхав мій миленький

Нічки не доспала. Іншої шукати.

«Цвіте терен, цвіте терен» — одна з найпопулярніших пісень про кохання (також відомий варіант «Терен цвіте, терен цвіте»). Провідний мотив пісні — нерозділене кохання, адже милий поїхав «іншої шукати».

Пісня починається з художнього паралелізму, у якому терен символізує життєві труднощі, перешкоди, котрі треба подолати, а потім лірична героїня розповідає про свої переживання: «Хто в любові не знається, / Той горя не знає». Промовистим є й образ цвіту, що опадає. Увесь текст пісні пересипаний пестливими словами: молоденька, вечероньки, кріселечко, миленький. Вони розчулюють слухача (виконавця), викликають співчуття до нещасної дівчини. Драматизм ситуації підсилює антитеза: «І ще очі не дрімали, /А вже сходить сонце».

Б. Прослухайте дві версії пісні «Цвіте терен, цвіте терен» у виконанні Марії Бурмаки й Аліни Паш. Чиє виконання вам більше сподобалося? Аргументуйте свою думку.

СОНЦЕ НИЗЕНЬКО

Сонце низенько, вечір близенько,

Вийди до мене, моє серденько!

Ой вийди, вийди, та не барися,

Моє серденько, розвеселиться.

Ой вийди, вийди, серденько Галю,

Серденько, рибонько, дорогий кришталю!

Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, —

Я твої ніженьки в шапочку вложу!

Через річеньку, через болото Подай рученьку, моє золото!

Через річеньку, через биструю Подай рученьку, подай другую!

Ой біда, біда, який я вдався, —

Брів через річеньку, та не вмивався.

Ой завернуся та умиюся,

На свою милую хоч подивлюся.

«Ой не вертайся та не вмивайся,

Ти ж мені, серденько, й так сподобався.

Ой там криниця під перелазом —

Вмиємось, серденько, обоє разом.

Моя хустина шовками шита,

Утремось, серденько, хоч буду бита.

Битиме мати, знатиму, за що:

За тебе, серденько, не за ледащо!»

Герої пісні «Сонце низенько» — щасливі, бо закохані. Їхні почуття щирі, сповнені радості в очікуванні зустрічі, яка має відбутися ввечері. Хлопець називає свою кохану серденьком, рибонькою, дорогим

кришталем, золотом, милою. Скільки естетики в щирих і ніжних почуттях закоханого парубка, який промовляє: «Ой вийди, вийди, не бійсь морозу, — /Я твої ніженьки в шапочку вложу!» Ніщо не може зупинити дівчину, навіть розгнівана через непослух мати: «Битиме мати, знатиму, за що:/За тебе, серденько, не за ледащо!» Головне в стосунках закоханих молодих — вірність, чесність і ніжність (провідний мотив пісні).

Пестлива лексика (близенько, серденько, рибонько), епітети (дорогий кришталю, бистрая річенька), підсилювальна частка ой, риторичні звертання поглиблюють ніжні почуття, якими сповнена пісня.

І. Котляревський, творчість якого ви будете вивчати найближчим часом, переробивши пісню «Сонце низенько», використав її в п’єсі «Наталка Полтавка». Саме цей варіант пісні й став улюбленим для багатьох поколінь українців.

В. Чим близькі картина О. Мурашка «Зима» і народна пісня «Сонце низенько»?

6.

Прочитавши відомості з теорії літератури, сформулюйте й запишіть у робочий зошит визначення терміна «народна пісня».

Теорія літератури

Народні пісні — ліричні твори (до ліро-епічних належать історичні пісні). У них народ висловлює свою любов і смуток, захоплюється героями й засуджує ворогів, бажає щастя-долі й різних благ Залежно від змісту пісень, часу й місця виконання, їх поділяють на календарно-обрядові, суспільно-побутові, історичні й родинно-побутові. Народні пісні мають своєрідну будову — поділяються на куплети (у віршах — строфи), здебільшого з двох або чотирьох рядків.

Мелодія пісні однакова для всіх її куплетів. У народній пісні може бути приспів (або рефрен) — частина твору, що періодично повторюється. Також у пісні можуть повторюватися окремі рядки. Наприклад, у пісні «Цвіте терен, цвіте терен» повторюються останні два рядки кожного куплету.

7.

Виконайте завдання.

1. Установіть відповідність.

2. Установіть відповідність.

3. Пісня «Сонце низенько» належить до жанру

А календарно-обрядових Б суспільно-побутових В родинно-побутових Г історичних

4. Яка частина доби найчастіше згадується в піснях про кохання? З чим це пов’язано?

5. Яку будову мають народні пісні? На підтвердження своїх думок використайте приклади з пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють».

6. Чому в першому рядку пісні йдеться про те, що «цвіте терен», а в другому — уже «цвіт опадає»? Чому саме ця рослина оспівана?

7. Назвіть пестливі слова з пісні «Цвіте терен, цвіте терен». Чому лірична героїня їх використовує, страждаючи через розлуку з коханим?

8. Опишіть темперамент хлопця й дівчини з пісні «Сонце низенько».

9. Люди якої вікової категорії найчастіше співають народні пісні? Які народні пісні про кохання ви чули раніше?

10. Чи називають закохані одне одного серденьком, золотом і подібними словами в наш час? Чому мода на пестливі звертання не минає?

11. Прокоментуйте слова М. Стельмаха: «Народні пісні — душа народу, безмежне поле, заквітчане людськими надіями, частими поривами до щастя й чистою сльозою на віях дівочих». Проілюструйте це висловлення прикладами з вивчених пісень.

12. Розгляньте репродукції картин М. Пимоненка «Святочне ворожіння», «Суперниці. Біля колодязя» та І. Гончара «Під вечір». Які мотиви могли б мати уявні пісні, проілюстровані цими малярськими роботами?

8.

Виконайте домашнє завдання.

1. Вивчіть напам’ять одну з пісень про кохання.

2. Випишіть слова-символи з усіх вивчених пісень про кохання й поясніть їхнє значення (скористайтеся словником символів).

Це матеріал з підручника Українська література 9 клас Авраменко