Українська середньовічна література XI—XV століть
Розвиток писемності
Зародження давньої літератури пов'язане з прийняттям християнської віри. Це сталося в далекому 988 році за правління великого київського князя Володимира Святославича. Із християнством прийшли церковнослов'янська мова
й писемність. Церковнослов'янська мова відрізнялася від розмовної і сприймалась переважно як сакральна (від лат. sacrum — священний). Спочатку до неї ставились як до мови релігійного віровизнання й церковної служби. Унаслідок її поєднання з розмовною мовою виникла книжна українська мова.
Потреби церковного життя зумовили появу перекладів богослужбових книг. З ініціативи князя Ярослава Мудрого при Софійському соборі в Києві запрацювали школа й бібліотека. Тоді й переклали окремі частини Біблії, тексти для церковної відправи, проповідницьку та іншу літературу.
Книжки були рукописними. У той час не знали читання подумки: текст книги промовлявся або проголошувався. Основним колом творення, збереження й поширення літератури залишалося християнське духовенство, переважно чернецтво. Тодішні монастирі перетворились на справжні осередки писемності.
Опрацьовуємо прочитане
1. Коли було прийнято християнство на території Київської Русі?
2. Як ця подія вплинула на розвиток писемності й літератури?
3. На якій основі виникла книжна українська мова?
4. Як виготовляли перші книжки?
5. Як ви гадаєте, чому в давнину читали тільки вголос? Чому зараз ми читаємо переважно подумки?
Досліджуємо самостійно
6. Оіов'янську абетку винайшли брати Кирило й Мефодій, яких пізніше визнали святими. Використовуючи матеріали з мережі Інтернет, підготуйте повідомлення про життя Кирила й Мефодія і про виникнення писемності в Київській Русі.
НАЙДАВНІШІ УКРАЇНСЬКІ КНИГИ
Унікальними рукописними пам'ятками вважаються Остромирове Євангеліє та Ізборник Святослава. Вони стали зразками для виготовлення й оформлення багатьох інших книг.
Остромирове Євангеліє дістало назву від імені замовника. Диякон Григорій виготовив цю книгу для посадника Остромира, першої особи в Новгороді. Найімовірніше, робота виконувалася в Києві й тривала з осені 1056 до травня 1057 року. Книга вміщує вибрані євангельські тексти, призначені для читання під час церковної служби. Вона виконана з пергаменту, має ілюстрації, яскраве кольорове оздоблення.
Ізборник Святослава датується 1073 роком. Цей збірник поєднав уривки з різних творів. Він містить писання авторитетних отців церкви, релігійні роздуми, притчі, загадки. Книга створена на замовлення чернігівського князя Святослава Ярославича. Одним із переписувачів був диякон Іван. Ізборник має пергаментні сторінки, високохудожнє оформлення.
Найдавніші рукописні пам'ятки дозволяють скласти уявлення про інтереси українських читачів. Ми розуміємо, що в давнину книга мала неабияку цінність, була справжнім скарбом, адже на її створення й оздоблення витрачалися величезні зусилля. До неї ставилися з особливою пошаною як до авторитетного духовного джерела.
Опрацьовуємо прочитане
1. Чому Остромирове Євангеліє має таку назву? Коли виготовили цю книгу?
2. Яким роком датується Ізборник Святослава? Чому за ним закріпилася така назва?
3. Розгляньте оформлення фрагментів Ізборника Святослава та Остромирового Євангелія на ілюстраціях. Яке враження воно на вас справило?
4. Чи зацікавили вас найдавніші українські книги? Чим саме?
Запропошуємо до дискусії...
5. Як ставилися до книги в давні часи? Порівняйте із сучасним ставленням. Що сьогодні цінують більше: зовнішнє оформлення чи зміст твору?
Перекладна література
БІБЛІЯ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ЧАСТИНИ
Значний вплив на давню українську літературу справила Біблія. У перекладі з грецької мови ця назва означає «книги». Основою Біблії є вчення про Заповіт — містичний зв'язок людини з Богом. Дохристиянські книги Біблії одержали назву Старого Заповіту. Євангелія та книги й послання апостолів складають Новий Заповіт.
Відкриває Старий Заповіт П'ятикнижжя Мойсеєве. Наступною частиною є історичні Книги. Продовжують Старий Заповіт Книги навчальні й поетичні. Останню групу книг Старого Заповіту складають пророцькі Книги.
Новий Заповіт розпочинається Євангеліями1 від святих Матвія, Марка, Луки, Івана. У Євангеліях подається розповідь про Ісуса Христа та його місію. Далі йдуть Дії святих апостолів. Ця книга розповідає про життя й діяльність учнів Христа (апостолів). Продовжують Новий Заповіт Послання апостола Павла та Соборні послання. Завершується Новий Заповіт Об'явленням святого Івана Богослова (інша назва — Апокаліпсис). У цій частині міститься пророцтво про останні дні та загибель світу, Божий суд і встановлення Царства Божого.
Опрацьовуємо прочитане
1. Що означає слово Біблія в перекладі з грецької мови?
2. Назвіть основні частини Старого Заповіту.
3. Із чого складається Новий Заповіт?
4. Що нового ви дізналися з фрагмента «Біблія та її основні частини»? Яка інформація була вже вам відома? Які факти вас зацікавили? Про що ви хотіли б дізнатися більше? Запишіть відповіді на запитання в зручній для вас формі (плану, таблиці, схеми).
ПЕРЕКЛАДИ БІБЛІЇ.
РЕЛІГІЙНЕ Й МИСТЕЦЬКЕ ЗНАЧЕННЯ КНИГИ
У Київській Русі поширення біблійних книг почалося з Х століття, коли християнство стало офіційною релігією. Найчастіше використовували окремі частини Святого Письма, необхідні для церковної служби. Видання біблійних книг сучасною українською мовою було здійснене в 1903 році (переклад Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя, Івана Нечуя-Левицького).
1 Євангеліє — у своєму первинному значенні (від грец. — добра звістка, добра новина) означає
«добру новину» для всього людства, пов'язану зі спасінням через розп'яття та воскресіння
Ісуса Христа, котрий відкупив людей від рабства гріха та вічної смерті.
Понад 40 років працював над перекладом Святого Письма митрополит Іларіон (Огієнко). Лише в 1962 році він отримав сигнальний примірник Біблії з видавництва. Пізніше з'явився переклад Івана Хоменка.
Люди, які сповідують християнство, вважають Біблію своєю священною книгою. Для них вона є Святим Письмом, однією з основ християнської єдності. Біблія також увійшла до світової культури як визначне мистецьке явище. Старий Заповіт містить чимало захопливих історичних розповідей, а в Новому Заповіті високим рівнем мистецького викладу вирізняються Євангелія.
Коментар фахівця..
Мусимо зрозуміти, що Біблія — основа основ для церкви — є й великим явищем культури одночасно. Біблія використовує десятки літературних жанрів, прийомів. Таким чином, вона освячує й санкціонує своїм авторитетом сам принцип
людської творчості. „ „ „
Олександр Мень,
священик, богослов, проповідник, автор книг із богослів'я, історії християнства та інших релігій
Опрацьовуємо прочитане
1. Коли в середньовічній Україні з'явились перші переклади біблійних книг?
2. Назвіть авторів першого повного перекладу Біблії сучасною українською мовою.
3. Коли був уперше опублікований цей переклад?
4. Назвіть інших перекладачів Біблії сучасною українською мовою.
5. Що дозволяє вважати Біблію не тільки релігійною книгою, а й твором літератури?
ПРО ВАВИЛОНСЬКУ ВЕЖУ
Оповідь про Вавилонську вежу — це історія про те, як жителі однієї рівнини, що поблизу річки Євфрат, вирішили прославити себе і вразити своїх сусідів. Аби надати грізного вигляду своєму місту, вони замислили збудувати високу вежу аж до небес. Розгнівавшись на зухвальців, Бог зробив так, щоб вони забули свою мову. Будівничі не змогли порозумітися між собою, бо раптом почали розмовляти різними мовами, тож роботу довелося припинити. Після цього учасники будівництва розійшлися по всьому світу.
Частина міста, яка вже була збудована, увійшла в історію під назвою Вавилон. Ця назва
в подальшому стала символом гріховності. Коли люди хотіли вказати на поширення безчестя в якомусь місті, то його іменували новим Вавилоном. Живлячи фантазію українських читачів, біблійні сюжети сприймалися як захопливі історії й одночасно як своєрідні моральні повчання. Вони залучали до християнського духовного досвіду, збагачували уявлення давніх українців про світ.
Буття 11:1—9
І була вся земля одна мова та слова одні.
І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли і оселилися там.
І сказали вони один одному: «Ану, наробімо цегли і добре її випалімо!» І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
І сказали вони: «Тож місто збудуймо собі та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі».
І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
І промовив Господь: «Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
Тож зійдімо і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного».
І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.
І тому-то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.
(Переклад І. Огієнка)
Опрацьовуємо прочитане
1. Чому будівельники задумали звести вежу до небес?
2. Що сталося після того, як вони заговорили різними мовами?
3. Що символізує назва Вавилон?
4. Чи варто було людям розпочинати будівництво вежі? Чому ви так вважаєте?
Виявляємо творчі здібності..
5. Який моральний урок міститься в розповіді про Вавилонську вежу? Чи є в історії людства випадки, які можна порівняти з цим біблійним сюжетом? Викладіть свої роздуми у формі есе. Візьміть участь в обговоренні створених письмових робіт.
Порівнюємо твори різних видів мистецтва .
6. Роздивіться картину відомого фламандського живописця XVI ст. (с. 35). Чи відповідає його бачення Вавилонської вежі вашим уявленням? Які почуття викликає у вас ця картина? Яку ілюстрацію до біблійної легенди запропонували б ви?
ПРО МОЙСЕЯ
За біблійною легендою, Мойсей1 народився, коли його народ перебував у єгипетському полоні й зазнавав тяжких поневірянь. Аби убезпечити себе, жорстокий єгипетський правитель наказав кидати в річку всіх новонароджених єврейських дітей. Одна доброчесна жінка, народивши сина, переховувала його, а потім, поклавши в кошик, залишила в очереті поблизу річки. Служниця знайшла дитину й принесла до своєї хазяйки, дочки єгипетського правителя. Так малюк був урятований — його всиновила принцеса, фараонова донька.
Підростаючи, Мойсей бачив страждання свого народу в єгипетському полоні. Згодом він прогнівив фараона й мусив рятуватися втечею, найнявся пасти худобу, пізніше одружився з дочкою господаря. Одного дня, випасаючи череду, Мойсей помітив перед собою палаючий кущ, а коли наблизився, то почув голос, що виходив із полум'я. Це Господь промовляв до Мойсея, закликаючи вивести народ з єгипетського полону.
Мойсей через свого брата Аарона довго переконував жорстокого єгипетського володаря відпустити полонених. Нарешті страшні кари, які Господь наслав на єгиптян, змусили фараона поступитися й дати згоду на вихід євреїв. Та невдовзі правитель змінив своє рішення й разом із великим військом наздогнав подорожніх біля Червоного моря. І тут Бог явив диво: хвилі розступилися, пропустивши Мойсея і його народ, а фараон та всі воїни потонули.
Довготривалою й виснажливою була мандрівка. Дехто зневірився й почав докоряти Мойсеєві. Одначе пророк вірив у свою місію. За покликом Господа він піднявся на Синайську гору. Невдовзі Всевишній звернувся до народу й проголосив заповіді для людей. Мойсей одержав дві кам'яні таблиці — скрижалі, на яких були викарбувані ці заповіді, що пізніше стали моральною основою християнського віровчення.
Коли очолювані Мойсеєм подорожні нарешті наблизилися до мети, пророк уже знав свою гірку долю: йому не увійти до омріяного краю. Лише здалеку, із верхівки гори за хвилину до смерті він побачив ту чудову землю.
Образ пророка Мойсея увійшов до світової культури як символ людини, відданої ідеалам і готової на самопожертву заради майбутнього свого народу. В українській літературі цей образ здобув геніальне художнє втілення в поемі Івана Франка «Мойсей».
1 Мойсей у перекладі з давньоєврейської мови означає «взятий (врятований) з води».
Вихід 3:1—10
А Мойсей пас отару тестя свого, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву.
І явився йому Ангол Господній у полум’ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ.
І сказав Мойсей: «Зійду-но і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина?»
І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: «Мойсею, Мойсею!» А той відказав: «Ось я!»
І сказав Він: «Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!»
І сказав: «Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова!» І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!
І промовив Господь: «Я справді бачив біду Свого народу, що в Єгипті, і почув його зойк перед його гнобителями, бо пізнав Я болі його.
І Я зійшов, щоб визволити його з єгипетської руки та щоб вивести його з цього краю до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом, до місця ханаанеянина, і хіттеянина, і амореянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.
А тепер ось зойк Ізраїлевих синів дійшов до Мене, і Я також побачив той утиск, що ним єгиптяни їх тиснуть.
А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!»
(Переклад І. Огієнка)
Опрацьовуємо прочитане
1. За яких обставин народився Мойсей?
2. Що означає ім'я Мойсей? Чому його так назвали?
3. За яких обставин Мойсей уперше почув голос Бога? Про що Бог говорив йому?
4. Перекажіть, як відбувався вихід єврейського народу під проводом Мойсея з єгипетського полону.
5. Як Мойсей одержав Божі заповіді? Як завершилось життя пророка?
6. Які риси характеру властиві Мойсеєві? Поміркуйте, чому цей біблійний образ відтворюють митці в різних видах мистецтва. Чим цей образ приваблює вас?
7. Що символізує образ Мойсея в європейській культурі?
8. Хто з відомих українських письменників звертався до образу Мойсея?
Порівнюємо твори різних видів мистецтва .
9. Розгляньте ілюстрацію на с. 37. Яким постає пророк Мойсей на фресці з Кирилівської церкви в Києві? На яких рисах зосередив свою увагу художник М. Врубель?
Досліджуємо самостійно.
10. За допомогою мережі Інтернет з'ясуйте значення крилатих висловів неопалима купина і кари єгипетські. Як вони пов'язані з легендою про Мойсея? Підготуйте коротку доповідь на цю тему.
ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА
Середньовічного читача особливо захоплювали євангельські притчі — алегоричні повчальні твори релігійно-філософського змісту.
Однією з найбільш популярних була притча про блудного сина, яка розповідає про заможного господаря та двох його синів.
Притча про блудного сина вказує на можливість виправлення грішника, який щиро покаявся. За допомогою алегоричного викладу вона пояснює, що кожній людині, яка готова до змін, відкритий шлях до Бога. Ця притча навчає нас милосердя, любові до ближнього.
Притча — філософсько-алегоричний повчальний твір.
Від Дуки 15:11—32
У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: «Дай мені, батьку, належну частину маєтку!» І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.
І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.
І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам’ятався й сказав: «Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану і піду я до батька свого, та й скажу йому: “Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене як одного з своїх наймитів.”».
І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: «Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм.»
А батько рабам своїм каже: «Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!» І почали веселитись вони.
А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: «Що це таке?» А той каже йому: «То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бо ж здоровим його він прийняв».
І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: «Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване.»
І сказав він йому: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив,
був пропав і знайшовся!» т ^
(Переклад І. Огієнка)
Опрацьовуємо прочитане
1. Що таке притча? Яке враження справила на вас притча про блудного сина?
2. Чому біблійний твір про блудного сина можна віднести до жанру притчі?
3. Чому молодший син покинув батьківський дім? Що змусило його повернутися?
4. Як прийняв сина батько?
5. Які почуття викликає у вас кожен із персонажів притчі про блудного сина? Чому?
Запрошуємо до дискусії..
6. Чи правильно зробив батько, пробачивши безвідповідального сина? Наведіть аргументи.
Порівнюємо твори різних видів мистецтва .
7. Роздивіться репродукцію картини Рембрандта ван Рейна «Повернення блудного сина» (с. 39). Якими постають на картині герої притчі? Що вони відчувають? Обґрунтуйте свої міркування. У віртуальній картинній галереї на сайті interactive.ranok.com.ua знайдіть інші картини на цю тему. Порівняйте їх.
БІБЛІЯ І ЛІТЕРАТУРА
Розвиток усіх європейських літератур відбувався в безпосередньому зв'язку із засвоєнням біблійних текстів як найбільш авторитетного писаного слова. Біблійна образність відчутно вплинула й на українське письменство. У нашому словесному мистецтві творче осмислення біблійних сюжетів поєднувалося з національною культурною традицією.
У новій українській літературі біблійні теми, образи й мотиви використовували відомі письменники. Чимало майстерних вільних перекладів біблійних текстів здійснив український поет Тарас Шевченко. Для нього Біблія була невичерпним джерелом духовності, книгою, що навчає християнського братолюбства й дає сили протистояти проявам зла у світі. До осмислення біблійних сюжетів зверталися такі видатні майстри слова, як Іван Франко й Леся Українка. Духовний діалог української літератури з Біблією тривав в усі часи, триває він і сьогодні. Сучасні письменники теж звертаються до цієї книги, яка надихає їх на нові художні відкриття.
Готуємо проект
1. Підготуйте проект на тему «Біблійні образи в європейському й українському мистецтві та літературі».
Оригінальна література княжої Руси-України
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ
Розквіт середньовічної української літератури припав на князювання Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха, які створили могутню державу з центром у Києві.
Ярослав Мудрий багато зробив для зміцнення державного устрою, поширення культури й освіти. Він дбав про розбудову столиці, оточив Київ муром із трьома брамами, одна з яких відома як Золоті ворота. За князювання Ярослава Мудрого відкривалися школи, переписували книжки. Було засновано монастирі, серед яких Києво-Печерський. За безпосередньої підтримки князя київським митрополитом обрали Іларіона, видатного проповідника, автора першого на Русі релігійно-політичного трактату «Слово про Закон і Благодать». За часів Ярослава Мудрого постало також перше українське законодавство — збірник «Руська Правда».
Володимир Мономах увійшов в історію як організатор успішної боротьби із зовнішніми ворогами — половцями. Він сприяв посиленню давньоруської держави. Князь Володимир Мономах уславився не лише воєнними подвигами, а й освіченістю, мудрістю, літературним обдаруванням. Він є автором кількох відомих творів, зокрема «Поученіє».
ДАВНІЙ ЛІТОПИС ЯК ЖАНР
У давній українській літературі одним із перших почало розвиватися літописання. У літописі використовується два типи оповіді: власне річні записи — стислі повідомлення про події поточного року і розгорнуті літописні оповідання — описи подій у докладному висвітленні та нерідко в літературній обробці.
Літописи належать до «об'єднувальних» жанрів. Вони об'єднують різний матеріал: уривки перекладних творів, житія святих подвижників, повчання, документи, легенди та перекази фольклорного походження.
Осмислюючи записи своїх попередників, літописці доповнювали або скорочували їх, укладали єдине оповідне полотно.
Опрацьовуємо прочитане
1. Що означає слово літопис?
2. Що є композиційною одиницею літопису?
3. Які записи можуть містити літописи? Чому це «об'єднувальний» жанр?
4. Поміркуйте: на яких уроках ви використовуєте інформацію, яку вчені отримали з літописів? Яка це інформація?
Літопис (від літо — рік і писати) — особливий жанр історико-художньої прози, у якому розповідь, як правило, ведеться за роками. Композиційною одиницею літопису є річна стаття. Вона може мати різний обсяг залежно від того, наскільки важливі події відбулися певного року.
«ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ» - ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЛІТОПИС
Назва першого українського літопису походить від початкових слів твору: «Це повість временнихліт... звідки пішла Руська земля, хто в Києві почав спершу княжити і як Руська земля постала». Упорядником «Повісті временних літ» був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор. Він відзначився яскравим літературним обдаруванням. Літописець надав різнорідним матеріалам цілісного характеру, пов'язав українську історію зі світовою.
Розповідаючи про відвідання апостолом Андрієм місцевості, де постав Київ, Нестор керувався патріотичними міркуваннями, прагнув піднести авторитет своєї країни. Він записав також народні перекази про заснування міста. Київську традицію літопис пов'язує з племенем полян. Недарма літописець виділив полян серед інших племен: розповів про їхню миролюбність, однак зауважив, що вони завжди могли постояти за себе.
Окремі сюжети літопису представляють діяльність князів Олега, Ігоря та княгині Ольги. Важливою частиною «Повісті временних літ» є розповідь про князя Володимира, за правління якого було прийнято християнство. Багато уваги в літописі приділено Ярославу Мудрому. Подано докладний опис діяльності цього князя, що стосувалася спорудження церков, підтримки християнської віри та розвитку освіти. У літописі міститься цікава інформація про церковні справи. Зокрема, є згадка про обрання митрополитом Іларіона, автора «Слова про Закон і Благодать». Літописець докладно розповів і про заснування Києво-Печерського монастиря — визначного духовного й культурного центру.
«Повість временних літ» є надзвичайно багатим джерелом відомостей про суспільне життя, культуру, звичаї наших пращурів. Вартість цієї пам'ятки вимірюється не лише історичною інформацією, а також її високим духовним змістом і талановитим творчим утіленням.
Україна і світ...
«Повість временних літ» було перекладено не лише слов'янськими мовами, а й французькою (1884), шведською (1919), німецькою (1931 і 2000), румунською (1935), англійською (1953). Ця пам'ятка стала важливим джерелом інформації про історію та звичаї Київської Русі для вчених з різних частин світу.
Опрацьовуємо прочитане
1. Поясніть назву першого українського літопису.
2. Хто був його упорядником?
3. Чому в літописі багато уваги приділено Києву?
4. Яких князів згадано в літописі?
5. Чи виникло у вас бажання прочитати «Повість временних літ»? Чому?
Порівнюємо твори різних видів мистецтва.
6. Яким постає літописець Нестор на картині художника В. Васнецова (с. 42)?
ОБРАЗ ДЕРЖАВНОГО ДІЯЧА В «ПОУЧЕНІЇ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА
Володимир Мономах був онуком славетного Ярослава Мудрого. Він очолював Київське князівство впродовж 1113—1125 років. За його правління відчутно зміцнилась давня українська держава. Князеві вдалося припинити усобиці й організувати захист від половецьких набігів. Володимира Мономаха шанували як одного з найбільш освічених людей свого часу. До історії літератури він потрапив як автор кількох творів. Особливу прихильність читачів завоювало його «Поученіє» (1117).
Володимир Мономах звернувся до жанру, який був досить поширеним у середньовічній літературі. Провідний задум твору — змалювати взірцевого правителя. На думку автора, князь має бути мудрим державцем, невтомним трудівником, відважним воїном, добрим християнином.
До читачів автор звертається з таким проханням: «Не осуджуйте мене, діти мої чи хто інший, коли прочитаєте це: бо не хвалю себе, ні відваги своєї, а хвалю Бога і прославляю милість його, що мене, грішного і мізерного, стільки літ оберігав від того смертного часу і не лінивим створив мене, бідного, а на всі діла людські потрібним».
Важливу роль у побудові твору відіграють автобіографічні елементи: корисні настанови й практичні поради автор супроводжує прикладами з власного життя. Чимало цікавого ми довідуємось про князя як про звичайну людину. Ось, наприклад, спогади про його пригоди на полюванні: «Два тури піднімали мене на рогах разом із конем, олень мене один бив і два лосі, один ногами топтав, а другий рогами бив, вепр мені на бедрі меч відняв, ведмідь мені біля коліна пітник укусив, лютий звір стрибнув мені на бедра і коня разом зі мною звалив. І Бог не-ушкодженим мене зберіг».
Письменник бажав, щоб до нього дослухалися, звідси простий і довірливий тон без пихи й самовдоволення: «Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі.
Дивіться, як все мудро влаштовано на світі: як небо влаштоване, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи, завдяки волі твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби і всіх людей зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя». Князь писав свій твір на схилі літ, тож прагнув осмислити пройдений життєвий шлях, передати набутий досвід наступним поколінням. Звертаючись до дітей і до всіх руських князів, Володимир Мономах закликав їх пам'ятати про обов'язки влади перед підлеглими та про її відповідальність за долю народу й держави.
Упродовж століть твір сприймався читачами як зібрання мудрих життєвих настанов. Він не втратив своєї актуальності й у наш час, його вартість не лише історико-пізнавальна. «Поученіє» наділене високими мистецькими якостями й досі зберігає значення видатної літературної пам'ятки.
Опрацьовуємо прочитане
1. Коли було написане «Поученіє» Володимира Мономаха?
2. У чому полягав авторський задум?
3. До кого звертався автор? Які поради він дає?
4. Визначте роль автобіографічних елементів у творі.
Запрошуємо до дискусії..
5. Чи залишаються поради, які дає автор «Поученія», актуальними в наш час?
Коментар фахівця.
Твори Володимира Мономаха дають нам яскравий образ освіченої світської людини старої Русі, зокрема її книжного читання, мовного та літературного вміння, а разом з тим — християнської побожності «в світі» та християнського забарвлення політичної ідеології того часу.
Дмитро Чижевський,
український учений, літературознавець
Виявляємо творчі здібності..
6. Яким зобразив Володимира Мономаха невідомий художник (с. 43)? Яким ви уявили Володимира Мономаха, прочитавши уривки з його повчання?
«КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК»
ЯК ПАМ'ЯТКА ЛІТЕРАТУРИ
Житійна література об'єднує розповіді про благочестиві подвиги та страждання людей, які визнані християнською церквою святими. Від біографічних творів житія відрізняються тим, що зображені герої та події подані як зразок релігійного подвижництва. На основі цілої низки житійних оповідань постала найвизначніша пам'ятка давньої української агіографії1 — «Києво-Печерський патерик». На відміну від житій святих, які висвітлюють життя подвижників
1 Агіографія (від грец. «святий» і «пишу») (житійна література) — жанр християнської літератури, у якому описується життя святих та аскетів, а також наукова дисципліна, що вивчає історію написання житій.
повністю, патерикові оповідання обмежуються найбільш помітними й повчальними епізодами чернечих біографій.
В основу патерика покладено листування єпископа Симона й простого ченця Полікарпа. Останній висловив невдоволення своїм незначним становищем у монастирі. У відповідь Симон написав докірливого листа, додавши до нього дев'ять оповідань із життя печерських ченців. Доданий матеріал мав викликати в Полікарпа повагу до монастиря і стримати його амбіції.
Повчання Симона вплинуло на Полікарпа, і він у формі звернення до ігумена монастиря Акиндина подав ще одинадцять оповідань про подвижництво київських монахів. Пізніше писання Симона й Полікарпа були об'єднані й доповнені іншими матеріалами. Так на початку ХІІІ століття сформувався «Києво-Печерський патерик» — збірка оповідань про життя й духовні подвиги ченців. Основне завдання, яке ставили перед собою автори й упорядники пам'ятки, — звеличити Києво-Печерський монастир як визначний християнський осередок.
Розповіді про життя монастирської обителі та духовні подвиги ченців, захопливі історії про чудеса, проповідь любові до ближнього — усе це приваблювало читачів упродовж багатьох століть.
Коментар фахівця.
Історик літератури не може не піднести живості і драматизму деяких оповідань та того щирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кожне слово. З сього погляду «Патерик» і досі не перестав бути книгою гуманною і доброчинною...
Іван Франко,
український письменник, учений, філософ
Опрацьовуємо прочитане
1. Яку літературу називають житійною?
2. Чим житійні твори відрізняються від біографічних?
3. Що покладено в основу «Києво-Печерського патерика»?
4. Коли був сформований текст патерика? Яким було основне завдання укладачів?
5. Як Іван Франко обґрунтовував актуальність «Києво-Печерського патерика»?
6. Оберіть тему і проведіть дослідження.
• Образи, теми, сюжети «Повісті временних літ» в українській літературі
• «Повість временних літ» про заснування Києво-Печерського монастиря
• Уроки моральності від Володимира Мономаха Результати представте у вигляді доповіді з презентацією.
«Слово о полку Ігоревім»: історичні події в художньому викладі
ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ ТА ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ПАМ'ЯТКИ
«Слово о полку Ігоревім» — визначний твір, що розповідає про п
Це матеріал з підручника Українська література 9 клас Борзенко