mozok.click

Фотометричні величини Фотометрія - розділ оптики, в якому розглядається вимірювання енергії, що переноситься електромагнітними світловими хвилями.

Розрізняють енергетичні величини, що характеризують будь-яке випромінювання та фотометричні величини, які враховують зорові відчуття людини. 

Зародження квантової теорії. Вивчення явищ дифракції, інтерференції і поляризації світла привело до утвердження в кінці XIX ст. електромагнітної хвильової теорії світла. Експериментально було доведено, що світлові хвилі відрізняються від радіохвиль лише довжиною. Випромінювання електромагнітних хвиль у радіодіапазоні відбувається під час прискореного руху електронів.

Принцип доповнюваності. Першим зрозумів важливість ідеї квантування А. Ейнштейн, який у 1905 р. з квантових позицій пояснив фотоелектричний ефект, за що йому було присуджено Нобелівську премію.

Дослід Лебєдєва. Вперше висловив припущення про існування тиску світла Й. Кеплер у 1619 р., пояснюючи цим тиском відхилення хвостів комет, які наближались до Сонця. У 1873 р. Дж. Максвелл теоретично розрахував силу тиску сонячного випромінювання на чорну поверхню, розташовану перпендикулярно до сонячних променів.

Досліди О. Г. Столєтова. Про явище фотоефекту ми вже неодноразово згадували.

Фотоефект - це явище взаємодії електромагнітного випромінювання з речовиною, в результаті якого енергія фотонів передається електронам речовини й останні переходять у новий енергетичний стан.

Внутрішній фотоефект. У 1873 р. англійські електрики А. Мей і У. Сміт, досліджуючи провідний кабель із селену, помітили, що під час освітлення його опір зменшується.

Ефект А. Комптона. До експериментів, які були проведені на початку 20-х років XX ст. і підтвердили квантову природу світла, належить ефект Комптона, названий так на честь його відкривача А. Г. Комптона (1892-1962). Комптон вивчав розсіювання короткохвильового випромінювання різними речовинами, зокрема розсіювання фотонів рентгенівського випромінювання на вільних електронах у графіті та парафіні.

Історія вивчення атома. Відкриття складної будови атома - найважливіший етап становлення сучасної фізики, який позначився на її наступному розвитку. Багато часу та зусиль учених різних країн світу знадобилося, щоб сформувалисьсучасніуявлення пробудову атома. Після перших експериментів можна було робити висновки про складну будову атома і наявність в його структурі електричних зарядів.

Досліди Д. Франка і Г. Герца. Першими експериментами, що підтвердили теорію Бора, стали досліди, проведені Д. Франком та Г. Герцем у 1913 р. Ідея дослідів була така. Якщо через газ пропускати потік електронів певної енергії, то відбуватимуться зіткнення електронів з атомами, внаслідок чого енергія електронів буде змінюватись. 

Гіпотеза де Бройля. У 1923 р. французький фізик Луї де Бройль(1892-1987) розширив уявлення про корпускулярно-хвильовий дуалізм. Усвідомлюючи існуючу у природі симетрію, він використав принцип симетрії і висловив таку гіпотезу. Оскільки світло поводить себе в одних випадках як хвиля, а в інших - як частинка, то й об’єкти природи, які ми вважаємо частинками (електрони та інші матеріальні тіла), мали б мати хвильові властивості.