mozok.click

На початку ХІХ ст. майже всі країни Латинської Америки були колоніями Іспанії, крім Бразилії (володіла Португалія) та острова Гаїті (належав Франції). Латиноамериканські колонії були сировинним придатком для економік європейських метрополій. Із них вивозили золото, цукор, бавовну, ввозили рабів і промислові товари.

Політична стабільність в умовах політичної реакції після поразки революції 1848-1849 рр.; ріст ділової активності; ліквідація феодальних порядків у сільському господарстві; розширення Митного союзу; індустріалізація економіки стали передумовами об’єднання Німеччини.

У Європі та Північній Америці на середину XIX ст. утверджується модерне техногенно-міське суспільство (або промислова цивілізація), у якому визначальною рисою могутності держави стають галузі важкої індустрії. Стрімкий розвиток промисловості, транспорту й торгівлі завершив промисловий переворот у Німеччині — в 1870-х роках, Австро-Угорщині, Росії та Італії — у 90-х роках XIX ст.

Опираючись на вже вивчений матеріал § 5, обговоріть у класі або у малих групах відому в історії цитату з документа середини ХІХ ст.: «Привид бродить по Європі — привид комунізму. Всі сили старої Європи об’єдналися для священного цькування цього привида: Папа [Римський] і цар, Меттерніх і Гізо, французькі радикали і німецькі поліцейські».

Об’єднання Італії завершилося створенням Італійського королівства — конституційної монархії на чолі з Савойською династією. За конституцією 1861 р. монарх зберігав широкі владні повноваження — визначав склад і політичний курс уряду, керував зовнішньою політикою і збройними силами. 

Першим канцлером Німецької імперії став Отто фон Бісмарк, який водночас обіймав посаду міністра-президента Пруссії. Він став фактичним керівником нової держави, а кайзер Вільгельм І, як правило, погоджувався з його політикою. У своїй політиці тодішній канцлер опирався на парламентську більшість, утворену з консервативних та націонал-ліберальних партій, більшість посад у державі були надані прусській аристократії.

Із 70-х рр. ХІХ ст. зниження темпів промислового виробництва країни було викликано такими причинами:

• застарілістю технічної бази промисловості;

• наявністю значних колоніальних володінь із ринками збуту, джерелами сировини, дешевою робочою силою;

• вкладанням капіталів у промисловість колоній, а не у технічне переоснащення підприємств Великої Британії;

1. Які результати і яке значення революції 1848–1849 рр. у Франції?

2. Який державний устрій було запроваджено Конституцією 1848 р.?

3. Охарактеризуйте організацію влади періоду Другої республіки у Франції.

Друга половина ХІХ ст. у політичному житті Російської імперії — це період ліберальних реформ Олександра ІІ (1855 1881) та період «православного консерватизму», або «контрреформ» і «охоронного курсу» Олександра ІІІ (1881-1894).

Наприкінці 50-х років ХІХ ст. політичний режим, який був установлений в Австрійській імперії після революції 1848-1849 рр., переживав кризу. Вона була обумовлена внутрішньополітичними й зовнішньополітичними чинниками.