У цьому параграфі ви:
• порівняєте медичний і холістичний підходи до здоров’я;
• проаналізуєте взаємозв’язок окремих складових здоров’я.
Здоров’я: медичним і холістичнии підходи
Що особисто для вас означає бути здоровим? Міцно спати вночі, прокидатися бадьорим, мати добрий апетит, не вживати ліків, радіти зустрічі з друзями, відчувати душевний комфорт?
1. По черзі продовжіть фразу: «Для мене бути здоровим — це...»
2. Запишіть свої висловлювання на окремих аркушах паперу і зберіть ці аркуші.
3. Виберіть із них ті, що характеризують фізичне здоров’я людини.
Із XVII століття західна медицина пішла хибним шляхом, умовно відокремивши людину від навколишнього середовища і поділивши її на дві самостійні сутності: тіло (soma) і душу (psyche). Відтоді майже до середини ХХ ст. здоровим вважали кожного, хто не був хворим, а пацієнта розглядали лише як тіло з відхиленнями від фізіологічної норми. Зусилля лікарів спрямовувалися на компенсацію цих відхилень.
У ті часи панувала думка, що незабаром винайдуть ліки від будь-якої хвороби. Але цього не сталося, хоча медицина й досягла значного прогресу в обраному нею напрямі. Лікарі навчилися допомагати при переломах, пораненнях, багатьох небезпечних інфекціях, ускладненнях під час пологів. Збільшилася середня тривалість життя людей завдяки поліпшенню харчування, очищенню питної води, пастеризації молока, запровадженню стерильності у лікарнях, винайденню вакцин і антибіотиків.

Та в боротьбі з такими поширеними у сучасному світі захворюваннями, як алергія, рак, цукровий діабет, гіпертонія, порушення травлення, медицина й досі не може похвалитися вагомими досягненнями.
Стало очевидним, що здоров’я і хвороби не містяться лише в тілі чи, навпаки, лише у психіці. Почавшись у тілі, хвороба спричиняє пригнічений психологічний стан. І навпаки, наслідком тривалого чи дуже сильного стресу можуть бути фізіологічні відхилення і соматичні (тілесні) захворювання — інфаркт, виразка шлунку, цукровий діабет тощо.
Учені також усвідомили, що руйнування природи як середовища проживання — шлях до самознищення людства, у тому числі від хвороб. З огляду на це у другій половині ХХ ст. виник інший підхід до здоров’я — холістичний, що в перекладі з давньогрецької означає «цілий, цілісний».
За холістичного підходу здоров’я розглядається не лише як відсутність хронічних хвороб, а набагато ширше — як стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя. Здоров'я — це життєва енергія, натхнення і задоволення від насиченого подіями життя. Це здатність ставити цілі й досягати їх, максимально реалізовувати свій потенціал. Це свобода від болю, руйнівних пристрастей, егоїзму і духовного занепаду.
Холістична модель не є новою. Як зазначив Марк Твен, «давні люди вкрали всі наші нові ідеї». Адже ще 2500 років тому Гіппократ казав, що здоров’я людини є виявом її внутрішньої гармонії і гармонії з оточенням.
Зверніться до результатів стартового завдання і за допомогою табл. 1 «Холістична модель здоров’я» проаналізуйте, які ваші висловлювання є ознаками соціального благополуччя людини, а які характеризують психологічні (інтелектуальні, емоційні чи духовні) аспекти здоров’я.
Таблиця 1
Холістична модель здоров’я
|
Фізичне благополуччя |
Добре фізичне самопочуття, енергія, бадьорість, здатність витримувати фізичні навантаження |
|
|
Психологічне благополуччя |
Інтелектуальне |
Уміння вчитися й отримувати задоволення від навчання, здатність аналізувати проблеми та приймати зважені рішення |
|
Емоційне |
Здатність розуміти почуття — свої та інших людей, уміння долати невдачі, керувати стресами |
|
|
Духовне |
Усвідомлення свого призначення і сенсу життя, сприйняття загальнолюдських цінностей, залученість до культурної спадщини людства |
|
|
Соціальне благополуччя |
Задоволення соціальним статусом і якістю стосунків з оточенням, здатність ефективно спілкуватися та взаємодіяти з людьми |
|
Об’єднайтесь у три групи і за допомогою матеріалу цього параграфа підготуйте повідомлення:
група 1: про фізичне благополуччя; група 2: психологічне благополуччя; група 3: соціальне благополуччя.
Фізичне благополуччя
Фізичне благополуччя — це сукупність ознак, які характеризують рівень розвитку людського організму, функціональні можливості його органів і систем. Базовими показниками фізичного здоров’я є робота серця, стан імунної системи і здатність організму засвоювати кисень, від чого залежить можливість підтримання життя в організмі. До основних показників фізичного здоров’я також належать: стан опорно-рухового апарату, серцево-судинної, нервової системи, шкіри, системи травлення, ендокринної, репродуктивної та сечостатевої систем організму.
Міцне фізичне здоров’я забезпечує нас енергією для щоденного життя, полегшує адаптацію до навколишнього середовища (наприклад, погодних умов), допомагає виживати в екстремальних ситуаціях. Фізичне благополуччя підвищує шанси людини захищатися від інфекцій, уникати травм, а також швидко одужувати після хвороби.
За відсутності високої температури, болю, висипки чи інших явних ознак хвороби показниками фізичного нездоров’я можуть бути:
• порушення сну;
• відсутність апетиту;
• нездатність витримувати фізичні навантаження;
• порушення травлення;
• зіпсовані зуби;
• нездорова шкіра;
• підвищена втомлюваність;
• загальна слабкість.
Для підтримання фізичного здоров’я важливо повноцінно відпочивати, мати нормальну масу тіла, дбати про свою фізичну форму, особисту гігієну, а також проходити регулярний медичний огляд і лікуватись у разі потреби. Також важливо уникати шкідливої дії на організм тютюну, алкоголю, інших психоактивних і токсичних речовин.
Не існує «здоров’яміра», за допомогою якого можна було б точно виміряти рівень свого здоров’я. Тому кожен оцінює його суб’єктивно (за власними критеріями). Тут важливо бути реалістом. Якщо під здоров’ям розуміти п’ять років без будь-яких хвороб і здатність пробігати марафонську дистанцію, небагато хто назве себе здоровим. А коли розуміти здоров’я як баланс і здатність швидко одужувати — чимало людей переконані, що вони здорові.
Психологічне благополуччя
Більшість людей вважає себе здоровими, якщо у них немає ознак порушень фізичного здоров’я. Однак вони можуть мати захворювання, навіть хронічні чи невиліковні, які не виявляються жодними аналізами і пов’язані з порушеннями їхньої ментальної (емоційної, інтелектуальної чи духовної) сфери.
Наше психологічне благополуччя залежить від того, що ми думаємо про себе, як долаємо стреси, засвоюємо інформацію і приймаємо рішення. Найважливішим критерієм психологічного благополуччя є відчуття психологічної рівноваги, яку пов’язують із гармонійною організацією психіки та її можливістю адаптуватися до стресів.
Люди з високим рівнем психологічної рівноваги демонструють:
• позитивну самооцінку, яка тісно пов’язана зі здатністю керувати своїм життям;
• послідовність і передбачуваність, що свідчить про сформованість характеру;
• цілеспрямованість, яка ґрунтується на позитивному баченні майбутнього і потребі у самореалізації;
• автономність (незалежність), що забезпечується умінням приймати відповідальні рішення;
• відчуття єдності з іншими людьми, яке приносить у життя стабільність і наповнює його сенсом.
Психологічно врівноважені люди більше насолоджуються життям і легше долають виклики і проблеми. Вони навіть інакше ставляться до них. «Здорова людина бачить у проблемах можливості, а хвора — у можливостях проблеми», — зауважив відомий психіатр Аллан Фромм.
Психологічно врівноважені люди усвідомлюють свої почуття і вміють висловити їх у найкращий спосіб. Вони здатні прийняти мудре рішення, керуючись моральними цінностями і відповідальністю.
У табл. 2 наведено деякі ознаки психологічного благополуччя, а також ознаки порушення психологічної рівноваги.
Таблиця 2
|
Ознаки психологічного благополуччя |
Ознаки порушення психологічної рівноваги |
|
адекватне сприйняття дійсності |
викривлене сприйняття дійсності |
|
здатність засвоювати знання, логічно мислити |
погіршення пам’яті, уваги, інших інтелектуальних здібностей |
|
здатність аналізувати проблеми і приймати зважені рішення |
хаотичність, категоричність мислення |
|
цілеспрямованість, активність, незалежність |
нерішучість, залежність від чужої думки |
|
здатність дотримуватися соціальних норм і правил |
схильність до порушення правил, моральних норм, законів |
|
розвинене почуття відповідальності за себе (своє життя і здоров’я) |
уникання відповідальності, наявність шкідливих звичок |
|
критичне мислення |
підвищена навіюваність |
|
здатність адекватно оцінювати себе, самоповага |
занижена самооцінка, утрата віри в себе, свої можливості |
|
природність поведінки, вихованість, чемність |
демонстративність, грубість, пихатість |
|
здатність співчувати, доброзичливість |
емоційна черствість, ворожість, агресивність |
|
вміння пробачати і забувати образи |
злостивість |
|
володіння собою |
імпульсивність, різноманітні фобії |
|
оптимізм |
тривожність, зневіра |
Соціальне благополуччя
Люди є істотами соціальними і не можуть нормально існувати без взаємодії з іншими людьми та суспільством. Важливим критерієм соціального благополуччя є показник соціальної адаптованості людини, який пов’язують з її здатністю ефективно спілкуватися та налагоджувати здорові міжособистісні стосунки, адаптуватися до соціальних норм і правил, що існують у суспільстві, взаємодіяти з державними інституціями.
Люди з високим рівнем соціального благополуччя:
• мають розвинені комунікативні навички, уміють слухати і говорити, уникають непорозумінь;
• приязні у спілкуванні, демонструють толерантність і повагу до співрозмовника, їхня манера спілкування викликає повагу до них;
• у разі конфлікту дбають про інтереси всіх сторін, здатні запропонувати взаємовигідне рішення або піти на компроміс;
• легко знайомляться, добре почуваються навіть у незнайомій компанії;
• уміють дружити й обирати хороших друзів, дбають про приязні родинні стосунки;
• уміють надавати й отримувати допомогу, працювати в команді;
• здатні мотивувати і переконувати, бути лідером і вести за собою.
Про низький рівень соціального благополуччя свідчать:
• часті конфлікти та непорозуміння;
• відсутність близьких друзів, відчуття самотності;
• надмірна сором’язливість, нездатність звернутися по допомогу;
• нездорові стосунки в родині, у школі, з однолітками.
Взаємозв’язок різних аспектів здоров’я
Усі три аспекти здоров’я (фізичний, психологічний і соціальний) тісно взаємопов’язані (подібно до триноги, на якій встановлено фотоапарат: якщо одна з ніжок коротша за інші, стійкість триноги порушується). Тому важливо зберігати рівновагу і дбати про всі аспекти благополуччя.
Наприклад, у поході (мал. 7) юнаки і дівчата не лише тренують своє тіло (дбають про фізичне благополуччя), а й гартують волю, навчаються чогось нового, отримують задоволення від спілкування з природою (психологічне благополуччя), а також приємно проводять час зі своїми друзями, вчаться бути командою, надихати і підтримувати одне одного (соціальне благополуччя).

У тих самих групах обговоріть і повідомте класу результати:
група 1: як погіршення фізичного здоров’я (наприклад, травма) може вплинути на інші аспекти благополуччя;
група 2: як невміння приймати відповідальні рішення може вплинути на фізичне і соціальне благополуччя підлітка;
група 3: як агресивна манера спілкування може вплинути на фізичний і психологічний стан людини та її оточення.
Сучасне уявлення про здоров’я ґрунтується на холі-стичному підході, за якого здоров’я розглядається як стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя.
Фізичне здоров’я забезпечує енергією для щоденного життя, полегшує адаптацію до умов навколишнього середовища, допомагає виживати в екстремальних ситуаціях.
Психологічне (духовне, емоційне, інтелектуальне) благополуччя — це відчуття психологічної рівноваги, яке залежить від уміння людини ладнати зі своїм внутрішнім світом.
Соціальне благополуччя залежить від здатності людини ладнати з іншими людьми, якості її спілкування і стосунків.
Усі три аспекти здоров’я (фізичний, психологічний і соціальний) тісно взаємопов’язані, тому важливо зберігати рівновагу і дбати про всі аспекти благополуччя.
Це матеріал з підручника Основи здоров'я 9 клас Бех, Воронцова, Пономаренко