mozok.click

Минуле XX століття увійшло в історичний літопис людства як століття стрімкого технічного прогресу і небачених наукових відкриттів, що змінили традиційні уявлення про простір і час. Воно позначилося виходом людини в космос і проникненням у таємниці підсвідомості. Проте це був час двох світових і багатьох регіональних війн, революцій і соціальних конфліктів, техногенних катаклізмів і екологічних катастроф.

Наприкінці XIX ст. в мистецтві відбувся різкий поворот від наслідування історичних зразків до новаторських пошуків і оновлення художньої мови. У результаті сформувався стиль модерн. Точної дати його виникнення немає, але його появу пов’язують із відкриттям у Парижі виставки в «Салоні знедолених» (1863).

Символізм зародився у Франції в 70-80-х роках XIX ст. як противага реалістичній літературно-художній практиці того часу. Основні принципи символізму вперше виникли у творчості французьких поетів Поля Верлена, Стефана Мал-ларме та ін. Нова поетична течія вела мистецтво в царство мрій і фантазій. Вона захопила також театр, музику, живопис і перетворилася на культурно-мистецький напрям, що одним з перших маніфестував модернізм.

Востанній третині XIX ст. у Франції виник імпресіонізм. Він завершив реалістичну традицію і відкрив інноваційну епоху модернізму. Новий стиль ознаменував народження нового живопису, «зітканого з кольору, світла й повітря» . Цікава історія походження назви стилю. Літопис імпресіонізму починається з першої художньої виставки, що відбулася на бульварі Капуцинок у Парижі в майстерні фотографа Надара (1874).

За оцінками фахівців, у світі три найвідоміші художники: геній італійського Відродження Леонар-до да Вінчі; великий нідерландський постімпресіоніст Вінсент Ван Гог і лідер модерністів іспанець Пабло Пікассо (1881-1973).

На початку XX ст. світ був здивований модерністськими інноваціями митців-абстрак-ціоністів, які відмовилися від реалістичності в живописі, проголосили втечу від буденності й внесли в художній простір ідеї нефігуративності. Вони вважали, що мистецтво само по собі є реальністю, тому завдання митця — не наслідувати дійсність, а конструювати її. Абстракціонізм свідомо відкинув художній образ.

Митці шукають різні шляхи для відображення атмосфери епохи, виразу протесту проти потворності сучасної цивілізації. У Німеччині та Австрії виникла нова модерністська течія — експресіонізм. Її представники демонстрували негативні сторони життя, відтворювали тяжкі стани душі людей, породжені жахом і відчаєм, передавали співчуття до принижених і знедолених.

У XX ст. разом із течіями авангарду, які нерідко розчаровували своїми крайнощами, виникли мистецькі напрями, що орієнтувалися на ідеали й здобутки стилів минулого. Ностальгія за старим, добрим і вічним вилилася в нові художні явища, серед яких значного поширення набув неокласицизм.

У результаті різних трактувань цього поняття виникли розбіжності щодо його хронологічних меж. 

Постмодернізм — загальний культурний знаменник другої половини XX ст. Він зародився в 60-70-х роках як антитеза модернізму, реакція на кризу його ідей. Під впливом технічного прогресу, засобів масової комунікації постмодернізм сформувався в самостійний мистецький напрям, що охопив різні художні стилі, течії.

Кінематограф — один із наймолодших видів мистецтва, який виник на зламі XIX і XX ст. Завдяки загальнодоступності й наочності він став найпопулярнішим у всьому світі. Кіно впливає на світогляд багатьох людей, допомагає дізнаватися про різні події та явища, країни й народи, але головне — дає змогу відчути цілу гаму емоцій — радість, співчуття, захоплення, сум, гнів, страх тощо.